А цей театральний вечір був для мене досить довгий.
Спочатку я приїхав на 18-00 - щоб відкрити зал для деократорів.
На жаль, з тої юрби, що була в середу, прийшла тільки Юля Муха, яка добросовісно пофарбувала з аерозольного балончика ацетоновою сріблястою фарбою все що змогла - балончик в той же вечір закінчився - і перед репетицією Васіліча пішла. Оброблені картонно-паперові "годинники" отримали фантастичний вигляд - вони стали кольору "металлік". Стало здаватися, що вони дійсно металічні! Це просто супер!
Саша Осіпов покрасив (правильніше сказати - "намалював за допомогою аерозоля") одну зі "стінок" іншим балончиком - з чорною фарбою - і стінка стала виглядати як старий буфет.
Поступово почали приходити люди, і розвішувала картини, годинник у вигляді хатки (забракований, і з відчаю впавший, коли його почали знімати) вже невеличка юрба...
А Васіліч спочатку поганяв всіх у зменшеному асортименті вправ, додавши складну вправу на координацію рухів. Учасникам пропонувалося на рахунок виконувати доволі прості рухи (руку так, потім сяк, а далі ось так...). Але ліва і права руки повинні були виконувати різні рухи, і ще мінятися по ходу. Так що до декламації віршів під ходіння на третій швидкості з виконанням цих "доволі простих рухів" учасники (а їх було чоловік десь 17) не дійшли.
Закінчили парою прогонів ремейка сценки "Любов" (чи що?). Це декількарічної давності сценка з сосисками. Раніше головні ролі грали Микола Шикула і Маша Кіянчук. Коля так тягнув одіяльце на себе, що зал просто пісяв, вибачте, кип.яточком... Тепер головна чоловіча роль у Стаса Тесленко (Грюндер його звали в минулій виставі), і він більше схожий на людину, він більш достовірний... Але подонки, які бачили Миколу на сцені, не могли втриматися від реготу, за що пройшли невеликий курс фізичних вправ.
Згадується анекдот про старих коміка і трагіка, яких не запросили на званий вечір.
Трагік - "Не запросили... Не пам.ятають... Е-е-ех...".
Комік - "Ха! Не запросили! Пам.ятають!".
Отак-то. Смєх і радость ми пріносім людям.
Головна жіноча роль у дівчини, яка одна з п.ятьох, хто прийшли (з жіночої частини) на проби, і не отримала, на відміну від решти (чотирьох) ролі.
Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача
пʼятниця, 27 лютого 2004 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар