Ну, ось і все. Відшуміла прем.єра, і навіть декорацій вже не залишилося практично.
Що ж побачили в ту памятну суботу 20 грудня 2003 року близько 300 чоловік в залі Українського фізмат-ліцею?

Початок вистави був призначений на 19-00, і вона почалася вчасно. Єдине, що зрозуміли це не всі. Вистави у Васіліча вже дуже давно починаються з "настроювальної" пісні. Цього разу 4 з половиною хвилини тихенько грала "Мнє би в небо" від групи "Ленінград". Наркоманська така пісенька. Її майже не було чути - аж поки вона майже не дійшла кінця - на останніх секундах звукооператор Артур Лоншаков підняв гучність, погасло світло, зраділи темряві глядачі, і вистава розпочалася так, що на неї звернули увагу.

Першою була "Лестничная клетка". Актори в темряві тихенько пройшли проходом, а потім, блимнувши вогником, повернулися на сцену. ЮРА (Олександр Диховничний) і ГАЛЯ (Олена Цегельник, вона ж Джульєтта "Ромео перке сі ту Ромео?") почали "танцювати" дивний танець навколо імпровізованих дверей - то в правий, то в лівий кінці сцені (з прикріпленою табличкою "Лебедева 2 раза"), розмовляючи. ГАЛЯ довго шукала ключ, і так й не знайшла його в своїх речах. Ще тінню на межі світла і темряви маячив СЛАВА (Сергій Сивокінь). Його репліки, короткі й точні, викликали радісну реакцію впізнавання в залі, в якому сиділи не тільки його знайомі, а й учні. Потихеньку розмова тепліла, під впливом балачок ЮРИ, ГАЛЯ не тікала і не дичилася, СЛАВІК навіть з.явився в світлі, хоча більше говорити не став. Відносини не складалися - ЮРА піддався на вмовляння СЛАВІКА ("Да пошли!"), і хлопці зазбиралися йти, але ЮРУ не так було просто зупинити в цей вечір. Тим більше вони із СЛАВІКОМ вже
"прийняли". Хлопці поверталися двічі, і розмова продовжувалася. Прийшла СУСІДКА (Марина Лосєва). Поступово герої розкривалися, вони ставали ближче один одному. Життя їх не надто радісне, в кожного проблеми. Кожен намагається вирішити їх по-своєму - хлопці пиячать, ГАЛЯ задумується над тим, щоб вийти заміж. Завершуєтсья п.єска правильно - без крапок. Пияки отримують пляшку і закуску, всі розходяться.
Цікаво, чи всі здогадалися, що дивна споруда з рейок і мішковини у формі трапеції в правій частині сцени, якщо дивитися із залу, це - "ліфт"?

Мені здалося, що на той момент глядачі трохи засумували. Декілька разів вони сміялися, але серйозність і безнадійність того, що проходило на сцені, все-таки до них доходила.
Але - ось розійшлася завіса, і глядачі отримали позитивний заряд бадьорості практично з перших секунд. Розпочалася "Квартира Коломбіни". У імпровізованій бійці КОЛОМБІНИ (Таня Ковтуненко(Хіжина)) і АРЛЕКІНА (Олексій Мельничук) з киданням ганчірок один в одного сама лише стійка "скаженої мавпи" АРЛЕКІНА їх розбудила і викликала бурхливу реакцію. Глядачі як розпочали сміятися, так і, можна сказати, не переставали до самого кінця п.єски (цим нікого не здивували). АРЛЕКІН вийшов (слів перші декілька хвилин актори не говорили, пантоміма чистої води) зі сцени, ПЄРО (Вячеслав Пшенов) зайшов, і зал увійшов у стан істерики, і не виходив з нього майже до виходу акторів зі сцени.
А описати про що саме була п.єска важко. Не вистачає слів.

"Анданте" завершувала виставу. Починалася п.єска доволі повільно. А сам початок був класний - красивий пластичний вихід ЮЛІ (Аля Графова) (а за нею хвостиком АУ (Ксенія Козаченко)) під дуже вдало підібрану фонограму настроював на потрібний лад. Глядачі попадали в інший світ.
Але далі все тонуло в розмовах, і до виходу БУЛЬДІ (Яна Молодая) життя на сцені було відсутнє. Зал дивувався новим словам.
По-справжньому всі (і публіка також) ожили тільки з виходом МАЯ (Юра Назарок).
Закінчувалася п.єска "наркотичним" відходом (чи приходом, як для кого), який плавно перейшов у шум вечірки (з усіх куліс вийшли актори, було відкрито пляшки з шампанським), за помахом руки звукооператора, який вийшов на сцену (цей момент мені особливо подобається), пішла закриватися завіса...
Не знаю, чи згадав хтось із глядачів в цей момент пісню, яка починала виставу...
А коли завіса відкрилася, на сцені було мінімум декорацій, і актори, які станцювали танець.
Даремно я хвилювався - глядачів вистачило плескати в долоні до кінця.

Перечитав я те, що понаписував, і задумався - про що ж дійсно була вистава? Або хоча б - про що були п.єски? (Ага! А про що ж тоді була "Голомоза співачка"? А що? В "співачці"-то все якраз прозоро...)
Мені особисто важко словами передати свої враження, думки про що відбувалося на сцені - не зважаючи на те, що бачив це дійство не раз.
Якщо говорити алегорично, то все це нагадувало "Провінційні анекдоти" Олександра Вампілова.
Все та ж безнадійність, беззмістовність, нелогічність життя дивляться на глядачів зі сцени.
Таке воно життя, як сказав колись один мій знайомий.

Ну що ж, ось ми майже дійшли до фіналу. Відбулася перша вистава. Нехай її назвали "Генеральною репетицією", в залі були глядачі - значить, це була вистава.
І старалися актори відповідно. Відіграли краще, ніж вчора - як на мене. Я просидів весь концерт у другому ряді з цифровим фотоапаратом в руках. Місцями навіть мені - людині, яка була присутня мало не на всіх репетиціях, читала всі пієси, і бачила все вже декілька разів, було цікаво.
І це стосується не тільки забойної "Квартири Коломбіни", яку дійсно весело дивитися кожен раз. І в "Лєстничной клєткє", і в "Анданте" були місця, де глядачі (і я також) реагували на те, що відбувається на сцені.
В "Анданте" на початку було сумно і трохи нудно, але поступово - з виходом спочатку БУЛЬДІ (Юля Молодая), а потім МАЯ (Назарка) стало дійсно весело. Зал тепло реагував, і, дещо для мене несподівано, навіть сміявся під час "Анданте".
Підсумовуючи - вдала Генеральна репетиція, як на мій скромний погляд.

Я прийшов у зал о 18-15 - буквально через декілька секунд, як туди зайшли Осіпов і Воронов. На цей день було заплановано закінчення роботи над декораціями - покраска вапном. Вапном займався Осіпов, а я таки довязав за допомогою Воронова "призму", яка була колись "кубом". Ми трохи затягнули з декораціями, але не це відтягнуло початок прогону. Якось так вийшло, що у всіх акторів знайшлися якісь справи... і всі вони позапізнювалися. В результаті ми закінчили з декораціями практично повністю - навіть призму повісили.
І ще прогон затягнувся за десять годин вечора.
Прогон вийшов якийсь трохи дивний. Навіть "Квартира Коломбіни", яка викликала сміх і радість не тільки у випадкових глядачів, а й у тих, хто вже її бачив, була трохи не така. А що говорити про інші пієси... Васіліч і Крикун повставляли чортів практично всім. З іншого боку, це останній раз, коли вони можуть хоч щось сказати акторам, і актори, можливо, щось почують. Далі будуть глядачі, які "розбалують" акторів, і вони будуть мало звертати увагу на слова режисера.
Я не дуже прислухався - поки режисери говорили з акторами, Осіпов, Воронов, Чендеков і я знімали і ховали декорації.
Під час вистави я фотографував, а за прожекторами сиділи Стас і Антон (ГРЮНДЕР і РОККО).

Відбувся прогон. Робити щось було ліниво, і тому я заліз на прожектор (лівий, якщо дивитися зі сцени). Не зважаючи на висмикунті зі своїх нормальних положень троси для лівої (якщо дивитися зі сцени) завіси на вікна, просвітив до кінця, і не без задоволення. Зараз це здається таким простим - тим більше, що в пієсках не більше троьх-чотирьох виконавців, і слідкувати за ними легко.
А які види можна побачити - все що на сцені як на долоні!

Не залишає відчуття, що у виставі є якась недоробленність. Навіть "Квартира Коломбіни", яка веселить з початку до кінця, обкатана не на 100%. А "Анданте" і "Лєстнічная клєтка" через цю незавершенність трохи нуднуваті. Хоча, коли я сидів у залі, і нарешті побачив "Лєстнічну клєтку", я зрозумів, що вони стараються. На жаль, не все у них виходить. Але хоча б іскорка від життя на сцені є. У "Анданте" місцями проблеми з гучністю і дикцією. Правда, коли нарешті виходить МАЙ (Назарок, у самому кінці) ці проблеми кудись зникають - таке враження, що він їх "заводить".

А танець замість поклонів - це прикольно. Хоча, можливо, він трохи задовгий - зал спочатку буде аплодувати, потім стомиться.

Традиційно відбулася всенедільна збірна репетиція. Прогнали 3 (три) рази. З другого разу - з декораціями і фонограмою. З третього разу додалося ще й світло.
Ну що я можу сказати... Порадували. Хоча б тим, що я вважав, що справи набагато гірші. Є певна розбовтанність... Як завжди - нам би ще тиждень-другий, ми б таку ляльку зробили... А так - можна показувати (враховуючи дві репетиції, що залишилися).
Добре, що нема четвертої пієси "Любов" - залишилося більше сил і часу на решту...

Вперше відбулася репетиція всіх трьох пієс в один день - пятниця, можна було почати трохи раніше. Я трохи був зайнятий - ми з лохматим Артуром доробили "піраміду", і бачив мало, єдине, що відфіксував - і "Квартира Коломбіни" дійшла до кінця.

І от настав визначний день - дві з трьох пєс - а саме "Лестничная клетка" і "Анданте" дійшли до кінця тексту. Пора б уже - залишилося трохи більше тижня.

А ще Артур Лоншаков і я зібрали "піраміду", і навіть встигли прикрити одну з двох (трьох?) запланованих граней мішковиною.

Все проходить, все минається. А деякі речі проходять, ще толком і не відійшовши від початку. Скажемо "Бай-бай!" сценці під назвою "Любов". Її не буде. За минулий тиждень Тарас не зявився і не вийшов на звязок. "І нас асталось толька троє. Но жизнь - дуель, чего же мі хатєлі!".

Чесно кажучи, я думав, що капут буде для "Анданте". Але "Анданте" живе якимось дивним чином - хоча життя там ключом не бє. Сумно доволі на нього дивитися. Навіть під пивом.

А от де життя бє - так це у "Квартира Коломбины". З іншого боку, чого ж ще чекати від пєси, де на сцені одразу Арлекін, Коломбіна і Пєро, та ще й такі заводні - навіть Пєро (чи особливо - Пєро, не знаю, як буде правильніше). Просто любо глянути.

У декораторів не буває класних днів. Вони просто приходять і роблять. В цей вечір я і Артур Лоншаков (нарешті) під веселий політичний акомпонемент релігійно-політичних лекцій Сан Санича зробили одну грань куба, витративши на це близько години.

Пару репетицій я пропустив - в четвер, четвертого грудня, коли було "Анданте" (без ЮЛІ, яка кашпо, все було, напевно, дуже весело) - через хворобу, і в неділю, сьомого грудня, - коли була "Лєстничная клетка" - тому що не ходжу по неділям на танці від театру.

Таке враження, що постійний холод (але поки-що, слава богу, не мороз) на вулиці поступово попадає в наш маленький зал.

В цей вечір в залі було ледь-ледь тепло. "Лопатили" "Лестничную клетку". Пієса, яку, напевно, колбасило найбільше - замінили половину акторського складу. (Необхідні пояснення: дійових осіб троє - ГАЛЯ, ЮРА і СЛАВІК. Галя залишилася на місці. Юрою став той, хто мав бути Славіком. А Славіком став Мага. Разом - півтора чоловіка. Тобто - половина.)

Нічого так. Робочий процес. Все як завжди. Дайте нам ще пару тижнів зверху - і все буде ок.

З усіх пієс жодна не дійшла до кінця. З "Анданте" взагалі повний добрий вечір. Якщо навколо них - нормальний робочий процес, за яким приємно спостерігати, то в "Анданте" - борюкання нанайських хлопчиків - з відкатами, забуванням мізансцен... (Підозрюю, це тому, що багато жіночого контингенту на сцені одночасно, і Юра зявляється там епізодично...) А ще ні в четвер, ні в пятницю Аля не може прийти на репетицію - в неї справи. Такими темпами в нас не буде "Анданте". Жаль, пієса гарна...

Стаю лахмітником. Якщо раніше мені були байдужими всі ці тряпки, плаття, костюми, то тепер мене злить, коли наші театральні костюми не віддають напряму, а кидають в якійсь лівій підсобці, до якої в нас нема доступу. І тільки через рудого Сан Санича можна доволі випадково до них добратися. Нєєєє, ну нормально, га?

З декораторів був тільки лінивий я, який сидів весь час у залі...

Пятничну репетицію я за поважною самосвяткувальною причиною пропустив. З іншого боку, репетиція в стопершій аудиторії - це не надто надихає...

Декорацій, судячи з усього теж не робили.

В неділю знову танцювали - при чому по слухам нарешті було більше партнерш, ніж партнерів...

А от в цей вечір все стало на звичні рейки. Закінчилися посвяти, і ми могли нарешті повісити ті декорації, які наробили. Навіть тільки з "ліфтом", двома "вікнами", "столиком" і "ширмою" для "Квартири Коломбіни", репетиція якої була в той вечір, все виглядало досить нормально. Сюр, наш рідний сюр.

Чесно кажучи, хоч ні одна з чотирьох пєс ще не дійшла до кінця, мені найбільше подобається стан "Квартири Коломбіни" - вчора ввечері ржав практично весь час (замість того, щоб декораціями займатися... сил через неправильний підхід - не попив перед вечором пива, не зїв горячу собаку - не вистачило).

Оновлено: А ще Саша Осіпов (за моєю дуже скромною допомогою) зробив прикольний кущик (вартість матеріалів - 60 гривень+електроенергія).