© Баранець С.В.

"Люба Шарлотта!

З тих пір, як трапилася та моя особиста трагедія, минуло вже більше ніж два з половиною місяці.

Зараз я вже майже відійшов від того жахливу зриву, який відбувся.

Справи мої йдуть на поправку, хоча ще рано передбачати коли я вийду з цієї затишної швейцарскої клініки.

Вчора до мене знову приходив найнятий детектив, і переді мною нарешті розгорнулася картина того, що сталося.

Як я і підозрював, мій припадок був викликаний не тільки кризою у наших відносинах.

Все те, що відбулося зі мною ввечері за день до того, як я потрапив до клініки, було заздалегідь сплановано, і навіть мало свою кодову назву (як для шпигунських операцій) - "Ужин с прідурком".

Ось список людей, які причетні до акції:


Ідея і режисура - Рябіченко Володимир

Б р о ш а н - Назарок Юрій

К р і с т і н - Рябіченко Ольга

С о р б ь е - Вакулович Олександр

П і н ь о н - Карапузов Олег

Л е б л а н - Пантела Віталій

М а р л е н - Скляр Єлизавета (9-?)

М е д с е с т р а - Харченко Настя (11-?)

М е н о - Баранець Сергій Васильович

Але по порядку.

Для мене все почалося у перерві матчу моєї улюбленої футбольної команди - Олімпік (Марсель). Задзвонив телефон, і я почув голос свого товариша по роботі - Піньона. Всіми правдами і неправдами мене виманили із домашнього затишку на квартиру якогось Брошана. Версія була така: від господаря квартири пішла дружина, і вона могла потрапити до цупких рук мого старого клієнта-знайомця Паскаля Мено. Мене переконали, що потрібно кидати все і везти їм адресу любовного кубельця цього старого ловеласа.

Квартира "Брошана", за легендою видавця, із професійної точки зору справила на мене багатообіцяюче враження: всюди були помітні сліди квапливого приховування слідів недобросовістної оплати податків.

Сам "Брошан" вже був заведений і нервовий (і я розумію людину в подібному становищі).

Як виявилося потім, на нього впливали не тільки ці обставини, а й тривале перебування у товаристві із Піньоном (наш Франсуа ще той собі тип…).

Також на квартирі був товариш господаря Леблан. Здається, письменник.

Я передав адресу детективам-самоучкам і прийнявся за легку вечерю, яку для мене приготували. Тепер, здалеку, мені вже все ясно. І чому дійство називалося "Ужин с прідурком" (а їв-то я лише один! вони б ще назвали "ужин придурка"! тепер зрозумілі всі їх брудні наміри і натяк із назвою операції! якщо не занаєш - то це така розвага: запрошувати до компанії всяких диваків, які розважають публіку, а хто приведе найбільшого дивака, той "переміг"), і чому мене так наполегливо заманювали.

Тепер, в стінах цього затишного швейцарського місця, я вже не так впевнений в тому, що саме Франсуа Піньон запросив мене в те місце. Але надто він вже на нього був схожий.

Звичайно, детективи одразу все з.ясували - і хто був хто, і з якими намірами все відбувалося.

Але тоді я перебував у хорошому настрої аж до моменту, коли в ході телефонної розмови з Мено стало зрозуміло, що з ним в той час перебувала не дружина "Брошана" Крістін, а ти!

Тепер, коли минуло трохи часу, сподіваюся, що ти зважиш на мій стан і мою хворобу, і забудеш всі ті прикрі слова, які я наговорив тобі під час свого зриву.

Я можу і хочу змінитися.

У нас все ще все буде добре.

Знаю, що ми обоє цього хочемо.

З нетерпінням чекаю одужання, щоб поговорити з тобою,

Твій Люсьєн Шеваль"

Я, чомусь, думав, що проби будуть продовжуватися, а насправді цього вечора була перша репетиція цього сезону - наскільки я розумію.

По сцені ходили і говорили прообрази Брошана, Леблана, Піньона, Шеваля.

Звичайно, нікому - навіть учасникам репетиції - це поки нічого особливого не каже. Навіть тим же учасникам репетиції. Але невідворотній процес шляху до прем.єри вже пішов...

Проби у Біллі

Пробувалися на виставу "Ygin s pridyrkom" (Франсуа Вебер). Народу набігло багацько, аж не звично. Це я за літо відвик...

Отже, хто в нас є:

• Б р о ш а н - Назарок Юрій


• С о р б ь е - Олександр (який грав у останніх постановках Біллі, але прізвище його я так і не запам.ятав 8-[ )


• П и н ь о н - Карапузов Олег


• Л е б л а н - Іван (? перший раз бачу, не з фізмата, здається)


• Ш е в а л ь - Мішак Андрій


• М а р л е н - Ліза (учениця фізмату, перший раз побачив на пробах)


• М е д с е с т р а - Харченко Настя (здається)

• К р и с т и н - за останніми данними, роль вакантна


• Г о л о с  М е н о - за останніми данними, роль вакантна

Аз єстъ новий сезонъ.

Задуми на сезон наступні:

1. третя інкарнація "Ескоріалу" (на цей раз щось концептуально нове, із спеціальними декораціями, і на українській мові)


2. постановка "Ygin s pridyrkom" (В. Рябіченко)


3. комедія, або якщо не получиться знайти текст нової комедії, то нові експерименти над глядачами і акторами на грудень 2006


4. із січня - початок роботи над "Mnogo shyma iz nichego" Grigoriya Gorina

А взагалі сезон ще фактично цього вечора не почався - ніхто так і не віджимався...

'Игрок'

© Барышников Александр

'Аліса в країні див'

© Барышников Александр

Нашій маленькій редакції важко говорити щось про цю постановку. До цього часу наші експерти займаються аналізом доступних матеріалів.

Але все ж декілька слів скажемо.

Перш за все, треба відмітити сміливість режисера підняти руку на таку річ. Сама по собі "Аліса" важка навіть для прочитання. Можливо, діти або люди, які змогли зберегти з дитинства той самий наївно-чистий погляд на життя, із нами не погодяться, але все ж... А вже показати все це на сцені... Усі ці польоти крізь нору, і купа інших речей, які зняти в кіно треба ще постаратися, а вже зробити це на сцені...

Вмістити у формат цієї газети, якої насправді ніде не існує, опис того чим же є книга "Аліса у карїні див" неможливо. Люди до сих пір сперечаються що це було, а минули вже століття із дня публікації.

Єдиний коментар дав наш літературознавець, який обчитався однієї книги, яка стверджувала метод стуктурованого розташування літературних елементів (подій, слів) із використанням будь-якого підручного матеріалу як метод у творчості Льюіса Керолла. Автор цієї теорії - Ніколай Клюєв - написав окрім статті на цю тему також художню книгу у подібному стилі - "Мєжду двух стульєв". І, хоча, дехто вважає цю книгу переспівом геніальної "Аліси", наш літературознавець-недоучка, все ж прихильно ставиться до такої думки.

Але не дивлячись на все це - Великий і Жахливий все ж насмілився.

Хто ми - Ваша шизофренічна редакція - такі, щоб говорити про результати того, що відбулося, якщо ми не розуміємо що ж насправді відбулося?

До нас дійшли різні слухи.

І, хоча не діло для такого серйозного видання, як наше, користуватися лише слухами, але нам не залишаєтсья нічого іншого.

По-перше, нам стало відомо, що спочатку для експериментальної вистави був використаний експериментальний метод. Суть його полягала в надії на самоорганізацію творчого процесу - наскільки ми можемо зрозуміти. В принципі, це була доволі цікава ідея. Почати із проб, які не просто читання тексту, а етюди на тему "Аліси у країні див", і так на цих етюдах "в.їхати" у світлий рай, де всі самі й так знають що треба робити і над чим працювати.

Але, на жаль, нічого особливого із цього не вийшло. Чи то вогник не загорявся, чи то занадто ліниві актори потрапили у цей самоніяний театр, чи то ще щось. Але прийшлося якось перерахувати курчат щоб зрозуміти скільки в них їх залишилося, запитати про бажання бути курчатами і піти як завжди купатися в ставок. Образно так кажучи - якщо ви розумієте про що ми. Ті, кого вистачило більше ніж на затягнуті проби, залишилися і почали працювати більш-менш стандартним шляхом - зрідка озираючись у зал, і чекаючи поки режисер розкаже як воно насправді буде.

По-друге, у якійсь, не цій, ідеальній у всіх відношеннях постановці "Аліса у країні див" змогли б приймати участь усі бажаючі - настільки там багате поле для освоювання бюджету. І з іншого боку, при бажанні, на цю виставу можна обмежитися всім тим, що потрапить під руку. У цій народу було якраз не багато. Тому говорити хто ким був важкувато. Всі мали по декілька ролей, а Алісу ділили всі дівчата постановки, і навіть деколи одночасно перебуваючи на сцені. Нам відверто шкода тих глядачів, яким не вдалося отримати із цього задоволення.

По-третє, ходять слухи, правда, не підтверджені, що концепція-установка, яку задав режисер на початку репетицій, була озвучена як "Гра у грі". Нашій редакції в принципі важко зрозуміти про що йшлося. Щоб зрозуміти це, здаєтсья, треба бути закінченним дзен-буддистом, і мати повну свободу у своєму розумі... Ми ж можемо у міру своїх слабих суб.єктивних сил лише про щось здогадуватися, і то - не цілком, а тезами. І от що нам думається:

Звичайна гра має якісь правила, які гравці зобов.язані виконувати. При цьому гравці обмежені цими правилами. Але якщо не відомо у яку гру вони грають, то й залізної завіси правил не існує. Вони створюються в процесі спільного досвіду і ідей гравців. Можливо, якби на репетиціях актори споріднилися б із цією ідеєєю, то й все б вдалося із по-перше.

Вся ця постановка "Аліси" стоїть на цій грі правилами.

Ось зустрілися в певній точці простору і часу декілька незалежних суб.єктів. Ось у них виникло бажання звільнитися від нудьги рівного, плоскоплинного існування. Ось хтось із них почав гру. Ось інші підтримали. Ось поступово стають зрозумілі правила і методи використання оточуючого середовища і цій грі.

Звичайно, все те, що було у попередніх пунктах списку, це лише хибні побудови свідомості. Насправді ж просто було дійство, яке кожен із учасників і очевиців по-своєму інтерпретував. І будь-які слова, які спали на думку, щоб описати те, чим була ця "Аліса", хибні. Ага.

Про будь-яку виставу Великого і Жахливого, звичайно, можна так сказати. Але про цю виставу - найбільшою мірою.

Отаке...