В цей день відбувся ще один концерт.
Практично такий самий, як і в попередній день.
От тільки не танцювали, і номери були в іншому порядку.
І не було ні номінації, ні тривалих конферансів від Васіліча, ні тим більше сценічних рухів.
Тому враження таке, що все закінчилося за годину.
Не знаю як інші, а я відчував полегшення від того, що все на деякий час закінчилося.
Це було схоже на виставу, для якої за браком часу генеральну репетицію влаштували не через день, а в попередній день прем.єри.
Але все закінчилося добре.
Зал здавалося був навіть більш добродушним, ніж у попередній день.
Хоча і народу прийшло менше.

Цікавий день.
Саме день, а не вечір.
Почався він з репетиції, продовжився облаштуванням сцени і підготовкою стендів з фотографіями, а завершився концертом для своїх.
Святкували 20 років театру.
Не можна сказати, що до цього нічого не робили - вечори і понеділка,і середи, і п.ятниці були зайняті репетиціями.
Але субота була особливою.
Коли готувалися, мені здавалося, що дай боже щоб концерт тривалістю перевищив годину.
Забуті мною "номінація" і сценічні рухи за участю тих, хто перебували в залі, ліричний конферанс Васіліча розширили програму до двох годин (і це не враховуючи чаювання після концерта).
Що ж я можу згадати про номери концерта?
Почалося все, коли після відкриття завіси станцювали 4 дівчини і Юра Назарок, який їх і привів (вже з іншого танцювального клубу, не з "Гранд-Па"). Одна з них була Наташа Басько.
Потім були - бійка, яка перейшла у "Айболіт і Варабей".
Далі - в голові сумбур.
Прогона всього концерта не було.
Порядок того, що буде на концерті склали вже в суботу перед виступом.
Тому не обійшлося без накладок - коли не зовсім встигали переодягатися, і Васіліч підтримував конферансом.
Які ще номери залишилися в голові?
С. Беккет "Уходят і возвращаются" (здається).
Після того, як до трьох ляльок додалися два ляльководи - Осіпов і Крикун, стало ще краще.
Особисто я просто в захваті від цієї сценки.
"Дом которий построіл Джек" - ремейк старої постановки.
"Странний кєльнер".
"Сасіскі" - головну і найтяжчу роль героя-любовника зіграв Діма Конончук.
Він єдиний не їв сосіски на сцені.
Тим більше що цього разу народу на сцені було багато.
Під час виконання п.єси на сцену вибігли за сосисками (голодні?) Ваня Воронов, Діма Бігуняк і Саша Чендеков.
"У папА била сабака" - але без Марини.
Танок від Юри і Юлі, який поставила Ольга Грановська. Аргентинське тангО.
Танок від Віті Крекотіна і іншої дівчини, не тої, яка перемогла з ним в парі на конкурсі в "Гранд-ПА".
Але я бачив, як вони разом (особливо дівчина) зажигали у перерві - поки судді обговорювали, деякі пари танцювали.
На концерті вони були, здається, останніми. Станцювали "Румбу".
Мене їх танок якось не надихнув - в залі "Гранд-Па" у них все виглядало набагато задорніше і яскравіше.
Замерзли?
А передостаннім був "Дитячий садок" за віршами російського поета Григорія Остера.
Це ті номери, які готувалися.
В них приймали участь:
Яна Маладая, Олена Цегельник, Таня Ковтуненко, Юля Конько, Ліда Лукович, Костянтин Біленко, Дмитро Коночук, Дмитро Бігуняк, Вячеслав Пшенов, Юра Мельничук, Сергій Сивокінь, Ігор Крикун, Олександр Осіпов, Вітя Порало і навіть я.
З непередбачуваних був старий номер із загальних зборів у виконанні Наташі Басько, Саші Баришнікова і Діми Бігуняка на тему індійських серіалів.
А ще - сценічні рухи у виконанні глядачів із залу і мімічна історія про курочку Рябу, яку розповіла Яна Молодая, а передали один одному Катерина Давидова, Андрій Сєнь і Сергій Субота (відповідно).
Ще був театральний "Оскар".
Планувалася 21 номінація.
За щасливим збігом прізвище на одній із грамот я переплутав.
Але мені здалося, що 20 номінацій на 20-річчя - це непогано.
Ось номінації і переможці в них:
"Справа Бєлінського" - за вклад у підтримання тонусу Маестро - репортер Шрайбікус (Сергій Субота).
"Срібна сльоза" - за визначний вклад у розвиток глядацької сентиментальності - Рубцова Ірина Львівна.
"Морська хвороба" - за кращу операторську роботу - Олександр Осіпов.
"Кращий постановник Шерлока Холмса" - Крикун Ігор.
"Миттєвість зупинись" - за визначний вклад у популяризацію Качаловської паузи - Шикула Микола.
"Я люблю тебе життя" - за найжиттєстверджуючу виставу - вистава "Ескоріал".
"Васіліч тисячоліття" - за сукупність досягнень, професій і зусиль - Сергій Васильович Баранець.
"Фонтан ТБД" - за роль Коррадо Каттані у виставі "Шерлок Холмс і всі-всі-всі" - Соловйов Максим.
"Алла Борисівна" - Скринько (Бєлоусова) Віталія.
"Откуда єсть пішов театр" - сім.я Куземських.
"Найвіддаленішому філіалу ТБД" - за вклад у розвиток заокенського театру, палку прихильність до сцени в умовах максимально віддалених від неньки України - ньюджерсійський філіал.
"Найкращий автор" - за найпліднішу роботу сценариста і поета-пісняра - Сергій Саломатін.
"Стійкий олов.яний солдатик" - за терпіння і стійкість на сцені - Таня (Хіжина) Ковтуненко.
"Кохання говорить своєю мовою" - за роль Джульєтти - Олена Цегельник.
"Мистецтво фехтування" - Колесников Кирило, Біленко Костянтин і Сивокінь Сергій.
"Найвідоміший танцюрист" - Юра Назарок.

4 номінації були обрані голосуванням:
"Найкращий герой-п.яниця" - пара Осіпов і Крикун.
"Найкращий герой-коханець" - Юра Назарок.
"Секс символ" - Таня (Хіжина) Ковтуненко.
"Я землю обійму руками" - (із включенням в параоліміпйську збірну театра по віджиманню на руках) - Сергій Сивокінь.

Не повезло Сан Саничу, який повинен був отримати гармоту "Привид опери". Саме його прізвище я перекрутив.
І мені - я свою номінацію "Завгосп" завернув.

В цей вечір мені в голову прийшла думка про існування в містах спеціального виду розваг - безкоштовних.
Ні, це не сидіння на лавочці і спостереження як машини потроху вихлюпують брудну воду з калюжі на невдах-пішоходів.
Хоча...
Але в той вечір я думав про інші розваги - показові виступи різних там танцюристів, театралів... Думаю, і співаки, а також спортивні матчі, покази кіно, дискотеки, теж десь є.
Треба просто захотіти їх всіх знайти.
Приводом до таких думок був конкурс в клубі танців для любителів "Гранд-Па", який в різні моменти відвідували Ігор Крикун, Артур Лоншаков, навіть - я (а також деякі наші знайомі...). Але далі всіх пішов, звичайно, Юра Назарок.
Він виступав на цьому конкурсі.
Учасників було не багато.
Але вони танцювали, і це не коштувало глядачам більше зусиль витрачених на аплодисменти!
Звичайно, потрапивши якісь гроші, можна сходити на професійно зроблені видовища - концерти, де для вас станцюють люди, які почали займатися танцем з малих літ, заспівають люди, які заробляють своїм горлом гроші і яких записують на фізичні носії, а потім їх записи продають в магазинах...
Здавалося би - що можуть протиставити люди-любителі?
А таки можуть!
Щире задоволення від занять улюбленою справою деколи перекриває професіоналізм.
З іншого боку хто куди ходить - хтось бути присутнім на виході відомих людей в світ, а хто - побачити, почути і доторкнутися до краси...

На конкурсі були декілька пар з танцювального клубу при Києво-Могилянській академії, вік яких менший за середній вік відвідувачів спеціального такого танцювального клубу "Гранд-Па".
І в латино-американській програмі перемогла пара, де танцював Віталій Крекотін.
В "Театрі без Декорацій" його запам.ятали як виконавця феєричної ролі "поцелуй мєня у ...".
Було трохи несподівано його побачити.
Київ-таки велике село...

Вже не вперше репертуар "театру без декорацій" дивним чином повторюється серйозними комерційними театрами.
Нещодавно був "театр імені чєхова".
Тепер з Америки приїхав російськомовний театр, щоб знову показати "Гарнір по-французьки".
Докладніше тут
В цей день у них вистава.
І зал непоганий - театр Лесі Українки.
І ціни на білети від 50 до 350 гривень.

В цей день Ольга Грановська ставила танець "танго".
Учасники - Юра Назарок і Юля Муха.
Його покажуть на 20-річчя театру.
Перший концерт буде в суботу 23 жовтня в 19-00.
Другий - 24 жовтня десь під вечір - для учасників турніра юних математиків.

В п.ятницю почали із сценки Беккета.
Васіліч сказав, що перед фізматом цієї п.ски показувати не можна.
Молодим порве дах.

Потім Васіліч прийнявся за "У папа била сабака", а особливо за Юру, Магу і Вітю.

Далі почали ставити "Странного кельнера" - старий номер, з текстів польського театрика якийсьтам "гусь".
Клієнтами будуть Костя Біленко, Юля і я. Кельнером - Слава Пшенов.

Ще буде сценка з "сосісками" з текстів того ж (здається) польського театра.
Але репетиції її не було - тільки роздали слова.

В цей вечір я нарешті побачив "У папа била сабака" повністю.
На сцені з.явилися крім попередніх (понеділкових) Сергій Сивокінь в парі з фізматівцем Вітєю, Юля і Ліда.
Що я можу сказати - прикольно.
Як завжди, є над чим працювати.
На сцені зібралися тексти, об.єднані загальною ідеєю вбивства собаки за вкрадене м.ясо. Самого АСа Пушкіна не було, але мені здалося, що він незримо все ж був присутній.

Ще була репетиція п.єси Беккета з ляльками.
Враження таке, що Беккет добряче повинен був накуритися трави перед написанням цієї п.єси.
Зараз вся ця трава лізе з п.єси, нагадуючи славні часи постановки "Голомозої співачки" Ежена Іонеску і ярлик "театра абсурда" на історії "театра без декорацій".

І ось я знову потрапив на репетицію в "театрі без декорацій".
Не те, щоб театральне життя там завмерло до цього часу - на попередньому тижні репетиції проводив Ігор Крикун. Працювали над сценкою "У попа била сабака".
Але мене на цих репетиціях не було.

Цей вечір розпочався весело.
Спочатку прийшла Полянська, і розповіла (мені - за відсутності Васіліча) про дивний "канхфлікт" театра з керівництвом фізмату - через незаявлених фізматівців, які залишаються, щоб прийняти участь в концерті для турніра юних математиків (решта фізматівців їдуть по домам раніше).
Потім те ж, але коротше (все-таки вояка у відставці) передав "гонець" від директора Сан Санич.
Нетривалий телефонний дзвінок Васіліча директору фізмата все владнав.

Із складу "У папа била сабака" була лише половина - Славік Пшенов, Марина і Юра (той, що був слугою Іваном з "Скупого рицаря" у "Маленьких трагедіях" АСа Пушкіна).
Їм вистачало над чим працювати, час не був згаяний даремно.

Потім почали репетицію невеличкої п.єски Семюеля Беккета з дивною назвою (яку я не запам.ятав) і не менш дивним змістом.
На сцену вийшли Таня Ковтуненко, Яна Молода(я?) і Олена Цегельник.
Героями п.єси є три жінки, які говорять доволі абсурдними текстами.
Тримаючи в руках книгу, я помітив ремарки автора не тільки про те, що повинно було б відбуватися на сцені (герої повинні були б мінятися кріслами, на яких вони сидять; прожектори повинні освітлювати ці крісла в певному порядку), а й костюми героїв...
Але марно чекати від Васіліча чіткого повтору п.єси.
Все буде зовсім не так.
Перед глядачами будуть три різнохарактерні ляльки.