'Аліса в країні див'

© Барышников Александр

Нашій маленькій редакції важко говорити щось про цю постановку. До цього часу наші експерти займаються аналізом доступних матеріалів.

Але все ж декілька слів скажемо.

Перш за все, треба відмітити сміливість режисера підняти руку на таку річ. Сама по собі "Аліса" важка навіть для прочитання. Можливо, діти або люди, які змогли зберегти з дитинства той самий наївно-чистий погляд на життя, із нами не погодяться, але все ж... А вже показати все це на сцені... Усі ці польоти крізь нору, і купа інших речей, які зняти в кіно треба ще постаратися, а вже зробити це на сцені...

Вмістити у формат цієї газети, якої насправді ніде не існує, опис того чим же є книга "Аліса у карїні див" неможливо. Люди до сих пір сперечаються що це було, а минули вже століття із дня публікації.

Єдиний коментар дав наш літературознавець, який обчитався однієї книги, яка стверджувала метод стуктурованого розташування літературних елементів (подій, слів) із використанням будь-якого підручного матеріалу як метод у творчості Льюіса Керолла. Автор цієї теорії - Ніколай Клюєв - написав окрім статті на цю тему також художню книгу у подібному стилі - "Мєжду двух стульєв". І, хоча, дехто вважає цю книгу переспівом геніальної "Аліси", наш літературознавець-недоучка, все ж прихильно ставиться до такої думки.

Але не дивлячись на все це - Великий і Жахливий все ж насмілився.

Хто ми - Ваша шизофренічна редакція - такі, щоб говорити про результати того, що відбулося, якщо ми не розуміємо що ж насправді відбулося?

До нас дійшли різні слухи.

І, хоча не діло для такого серйозного видання, як наше, користуватися лише слухами, але нам не залишаєтсья нічого іншого.

По-перше, нам стало відомо, що спочатку для експериментальної вистави був використаний експериментальний метод. Суть його полягала в надії на самоорганізацію творчого процесу - наскільки ми можемо зрозуміти. В принципі, це була доволі цікава ідея. Почати із проб, які не просто читання тексту, а етюди на тему "Аліси у країні див", і так на цих етюдах "в.їхати" у світлий рай, де всі самі й так знають що треба робити і над чим працювати.

Але, на жаль, нічого особливого із цього не вийшло. Чи то вогник не загорявся, чи то занадто ліниві актори потрапили у цей самоніяний театр, чи то ще щось. Але прийшлося якось перерахувати курчат щоб зрозуміти скільки в них їх залишилося, запитати про бажання бути курчатами і піти як завжди купатися в ставок. Образно так кажучи - якщо ви розумієте про що ми. Ті, кого вистачило більше ніж на затягнуті проби, залишилися і почали працювати більш-менш стандартним шляхом - зрідка озираючись у зал, і чекаючи поки режисер розкаже як воно насправді буде.

По-друге, у якійсь, не цій, ідеальній у всіх відношеннях постановці "Аліса у країні див" змогли б приймати участь усі бажаючі - настільки там багате поле для освоювання бюджету. І з іншого боку, при бажанні, на цю виставу можна обмежитися всім тим, що потрапить під руку. У цій народу було якраз не багато. Тому говорити хто ким був важкувато. Всі мали по декілька ролей, а Алісу ділили всі дівчата постановки, і навіть деколи одночасно перебуваючи на сцені. Нам відверто шкода тих глядачів, яким не вдалося отримати із цього задоволення.

По-третє, ходять слухи, правда, не підтверджені, що концепція-установка, яку задав режисер на початку репетицій, була озвучена як "Гра у грі". Нашій редакції в принципі важко зрозуміти про що йшлося. Щоб зрозуміти це, здаєтсья, треба бути закінченним дзен-буддистом, і мати повну свободу у своєму розумі... Ми ж можемо у міру своїх слабих суб.єктивних сил лише про щось здогадуватися, і то - не цілком, а тезами. І от що нам думається:

Звичайна гра має якісь правила, які гравці зобов.язані виконувати. При цьому гравці обмежені цими правилами. Але якщо не відомо у яку гру вони грають, то й залізної завіси правил не існує. Вони створюються в процесі спільного досвіду і ідей гравців. Можливо, якби на репетиціях актори споріднилися б із цією ідеєєю, то й все б вдалося із по-перше.

Вся ця постановка "Аліси" стоїть на цій грі правилами.

Ось зустрілися в певній точці простору і часу декілька незалежних суб.єктів. Ось у них виникло бажання звільнитися від нудьги рівного, плоскоплинного існування. Ось хтось із них почав гру. Ось інші підтримали. Ось поступово стають зрозумілі правила і методи використання оточуючого середовища і цій грі.

Звичайно, все те, що було у попередніх пунктах списку, це лише хибні побудови свідомості. Насправді ж просто було дійство, яке кожен із учасників і очевиців по-своєму інтерпретував. І будь-які слова, які спали на думку, щоб описати те, чим була ця "Аліса", хибні. Ага.

Про будь-яку виставу Великого і Жахливого, звичайно, можна так сказати. Але про цю виставу - найбільшою мірою.

Отаке...