"8 женщин"
Дійові особи і виконавці:
Шанель - Катя Єпішова
Луіза - Ліда Лукович
Бабушка - Оля Шевченко
Габі - Яна Мізенко (Молодая)
Сюзон - Майя Волкова
Огюстіна - Таня Салівон
Катрін - Олена Глущенко (9-ий клас!)
П.єретта - Олена Скордіна (Цегельник)

Дівчата молодці, зал був їхній.
Від самого початку, коли приїхала старша донька Сюзон, коли глядачів познайомили із діючими особами, коли все закрутилося, ... і аж до фінального пострілу.
Навіть мене, який із самого початку пішов в опозицію до цієї постановки, який бачив не один раз їх на сцені, вони змогли зацікавити.
В принципі, це практично все, що я можу розказати саме про виставу.

Мої думки більше займає саме постановка.
Як відомо, на цю п.єсу Робера Тома відомий французький режисер Франсуа Озон зняв фільм із відомими французькими актрисами (Тома навіть згаданий одним із співавторів-сценаристів).
В принципі, можна багато говорити про різні рівні професійності (де Озон а де ТБД), але для мене після повторного перегляду фильма (вже потім, після п.єси) було трохи несподівано, наскільки відійшов від п.єси фільм, і що постановка маленького самодіяльного театру ближча до надрукованої п.єси (хоча б тим, що в п.єсі половина діючого видимого жіночого складу НЕ лесбіянки... принаймні, не явно).

З іншого боку, нещодавно я знову задавався дивними питаннями на рахунок цієї п.єси.
Цього разу чомусь хотілося "залізти в голову автора", і зрозуміти (навіть не стільки що він хотів п.єсою сказати), а чому саме у певному вигляді люди змогли познайомитися із певною ситуацією, змодельваною людьми на сцені.
Мені хочеться вірити, що все це було не випадково.
Що автор щось хотів показати, якось вплинути на глядача/читача (ну, раптом...).
Media is message. Засіб передачі є посланням.

Найбільше захоплює мою увагу в п.єсі (звичайно, після відсутнього на сцені головного героя) кульмінаційний момент, коли глядачам показують присутність у всіх діючих осіб прихованих мотивів, коли зрозуміло, що брешуть - всі.
Коли ж я глянув всевідуючим оком читача п.єси, співставив те, що відбувається на сцені із тим, що відбувається за сценою, то мені прийшло на думку, що саме до цього моменту і підводив автор глядачів.
Відчути цю брехню, звичну у класичних рамках детективу, у якому підозрюваними є всі присутні.

Звичайно, я бачу цілі зазеркалля різних відображень різноманітних версій відносно того, що бачать зацікавлені люди у тексті і п.єсі.
Звичайно, навіть одне моє улюблене відображення не є найбільш "правильним" і "вірним".
Але, відчуваючи себе у шкірі автора...
Якби я був Робер Тома...

Не випадково всі діючі особи у п.єсі - жінки.
Всесильний творець-автор міг наплодити навколо них скільки потрібно мужчин.
Міг хоча би вивести їх на сцену.
Але не зробив цього.
Чоловіки лише згадуються.
Схиблені (кожна по-своєму) діючі особи постають перед глядачами.
Я не вірю, що на них вплине те, що вони переживуть.
Вони й далі, після фінального пострілу, будуть страждати від своїх вивихів.
Вони не зміняться.
Зміниться тільки головний невидимий герой п.єси.

Франсуа Озон просто задав собі питання "чому вони такі?", і продемонстрував у фільмі свій варіант відповіді. Можливо, трохи тупо буде виглядати, але відповідь, на мою думку, саме в тому, що вони - жінки.
Якби на місці діючих осіб були чоловіки, то ситуація або (скоріше всього) виродилася б у бойовик, і всі один одного повбивали (я так думаю), або всі швидко зрозуміли що їх дурять, розложили роздачу, вкатили паравоз тому хто грав мізер, і спокійно записали отримані кожним очки.

В певному сенсі постановка із восьми акторками з театру без декорацій вкладається у мою схему.
Кожна на своєму місці.
Кожна із якимсь дефектом.
Акторки з.явилися перед глядачами живими, вклали у чужі слова і сцени свої почуття.
А двом чоловікам-режисерам постановки, яким на генеральній репетиції вдалося застрілитися двічі (і у фіналі, і на поклоні), вдалося не тільки дати акторам емоційно розкритися (за Таню Салівон, наприклад, місцями було трохи лячно - настільки здавалося вона близька до межі між грою і реальністю, а роль психопатична, істерична...), а й облаштувати все так, ніби вони дійсно знають як ведуть себе жінки, коли поруч із ними немає чоловіків.