"Штовхали" цілий вечір "Анданте". Юра Назарок (МАЙ) вперше вийшов на сцену в цій пєсі.
Практично нічого не бачив, бо майже весь час провів за кулісами, але декілька разів чув голосний крик Ксюхи (АУ). Мені навіть здалося, що дійшли до кінця пєси. Але виявилося, що я сприйняв бажане за дійсне. Більше нічого примітного не почув.
Не зважаючи на те, що декораторів було тільки двоє - Лєна "перке сі ту ромео" і я, роботи не завмерли на місці - ми закінчили-таки "ліфт".

Цього вечора репетиція розпочалася в стопершій аудиторії - вірніше, у коридорі перед нею, а у залі тривав творчий процес підготовки до посвяти в ліцеїсти. В'ялий такий процес, без особливого зацікавлення в результаті.

З іншого боку, "Лестничная клетка" теж особливо вперед не летіла, навіть коли перемістилася до актового залу - звичайно, з точки зору людини, яка просиділа півтори години за кулісами над натягуванням мішковини на "ліфт".

З конструктивних, вагомих результатів діяльності тих п'ятьох, що спромоглися прийти (Осіпов, Олексій Мельничук, Кирило, Женя Крикун) можна відзанчити лише дороблений Кирилом "столик".

Загалом, рутина, рутина і ще раз рутина навколо...

Цікавий день. На сцені побували і "Любовь", і "Комната Коломбины", і "Анданте" (по черзі в порядку переліку). В мене було мало часу уважно за ними слідкувати - хоч я і був деколи у залі, але натягування мішковини на ширму мене цікавило більше. Хоча "Комната Коломбины" порадувала, я сміявся.
Робітників було не дуже багато, але всі не посіщалися в одному підвалі, а лазили і в залі, і у великому коридорі перед самим залом, і ззаду сцени...
Приходили Осіпов (як без нього?), Кирило, Женя Крикун (попав пацан під роздачу), Лєна "Ромео перке сі ту Ромео", Артур Лоншаков і навіть Ігор Крикун (взяв у руки відповідальну роботу збору куба).
З результатів - готові до використання друге "вікно" і "ширма". На підході - столик і "ліфт".

Потихеньку все налагоджується (тьфу-тьфу-тьфу...).

Нарешті зібралися в одному місці дівчата з "Анданте".
Повиздоровлювали-таки. Ато вже були у мене побоювання...

Але більша частина чоловічого контингенту бачила їх не довго - прийшов наш декоратор, і всі почали пиляти, збивати, видовбувати, шити, натягувати і просто проносити довжелезні 3-4 метрові планки з підвалу на сцену (не так це і легко, буде нічого робити - спробуйте, невелика задачка на просторову уяву).

Не бачив їх і я - весь час крутився в підвалі. Аж спітнів.
Кого ж я там бачив? Саню Осіпова, Ваню Воронова, Кирила, Костю, Магу, Бейса і Лєну (ака "Ромео перке сі ту Ромео"). З результатів - отримали перший закінчений елемент декорації - так зване "вікно". Матеріали - 4 дерев'яні планки, шмат мішковини, мотузки і 8 цвяхів. Так що "вікном" його тепер назвати можна дуже умовно. Ще пристосували підпорки-кутники від металевих дверей для задання стійкості так званої "ширми". Знову ж таки, згадуючи "вікно", "ширма" названа так теж умовно, хоча використовувати її будуть за назвою.

Із новин - прем'єра скоріше всього буде 20 грудня. Отже, залишився місяць...

Важливий день!
Зміни в складі "Лестничная клетка". Васіліч вагався, зважував все, і , не зважаючи на прохання Полянської, зняв з ролі Сашу. Хід конем - Сан Санич тепер ЮРА. А от зі СЛАВІКОМ була ціла історія. Спочатку запропонували Бейсу - і він був згодний. Але 17 грудня у його мами ювілей, його не буде в Києві. Потім запропонували Стасу - той відмовився, хоча потім сидів задумливий - вагався. Мага не вагався, він одразу погодився. Дивно, правда?
Але це все ніщо у порявнянні із тим фактом, що почали робити декорацію. "Я помню кто визвался іті первим, я скажу Вам іх імєна". Звичайно, Осіпов Олександр, без нього ніяк і нікуда - лише він один знав, що треба робити, Ваня Воронов, Бейс, Артур Лоншаков ака Лохматий. Ну і я, як же без мене? І кому б цим займатися, як не хлопцям з РФФ? Звичайно, якби Мага не отримав роль, з нами був би фізфак. Але сталося так, як при ремонті завіси фіг-знає-скільки часу тому. Зібрався РФФ, і просто почав робити те, що треба. Дивно, правда?

І знову театр не відпочиває. У фізматі танці (у Васіліча є хореографічна ідея закінчення майбутньої вистави), а Головний Декоратор і Художник пан Олександр Осіпов за моєї скромної допомоги купує дерево, яке у майбутньому буде декорацією.

Васіліч вагався, чи приходити йому на цей останній концерт ювілею.
І добре, що прийшов. Десь за півгодини до початку концерта остаточно стало зрозуміло, що Саша (наш герой, той, що насправді ЮРА з "Лестничная клетка") не прийде, що в нього таки температура близько 39 градусів (доречі, ніяких дзвінків не було).
Крім того, десь затримувався Костя (який мав кличку Тібальд). І якщо відсутність Саші переграли перекинувши з однієї команди (італійців, Тібальд) в іншу (англійців, Ромео) Славіка (який насправді П'ЄРО), то із відсутністю Кості вихід театралів на сцену ставав сумнівним. Тарас побіг за ним в гуртожиток. Костя з ним розминувся, прийшовши хвилин за 10 до початку. Все більш-меньш устаканилося. Без Васіліча (Крикуна теж не було) було б важче.
Близько п'ятої години дня за Київським часом концерт розпочався.
У мене з'явилася думка, що не всі захотіли побачити вживаний (беушний) концерт - фізмату прийшло небагато. Але це був не найгірший зал. В міру дикий, в міру інтелегентний. На Сердючку сміялися, але не заходилися - Васіліч каже, що на першому концерті просто було багато людей, які знали "нашу" Сердючку особисто.
І от наші. Що Вам сказати - на мою думку цей останній зал був найближчий до того, щоб зрозуміти повною мірою чому саме Джульєтта розмовляла не по-англійськи, як Ромео. Ромео в цей останній раз видав найкращий вихід. Навіть мене, який бачив сценку у всіх (і неприглядних також) виглядах, пройняло. Ось чого не вистачало! Джульєтта, звичайно, супер, але без відповідного Ромео загальне враження змазується. Ромео можна було зіграти краще, у другому монолозі і наступних фразах він повернувся до свого звичайного стану (вигляду?). І ось - крик Джульєтти, "Бастардо!" і бійка. Що сказати, це був кращий раз із всіх. На сцені з'явилося найголовніше - запал. Навіть я вірив, що пацани хочуть один одного повбивати. Декілька разів здавалося, що так і буде. Та що я - постановник бійки Крикун встиг прийти в зал, побачив її, і його теж вразило. А Васіліч сказав просто - "подонки!". Чекати до останнього разу, щоб зіграти так, як треба! Можливо їм не вистачало майстерності, але було головне - драйв. Що цікаво, в такому складі бійку не проганяли - а "на коліні" склали партію Славіка і Сан Санича. Вийшло краще! Може, там заважав той Саша? Або пацани не переживали як виходити на сцену - стільки було ускладнюючих обставин навколо сценки?

А цей вечір взагалі був дивний.
Планувалося, що буде вечір аутсайдера - "Лестничная клетка". Прийшла одна Лєна. Пацанів не було. Сан Санич (не рудий пес, а той що, СЛАВІК) забувся, і спав вдома. А Саню, який насправді ЮРА, в черговий раз забрали додому, здається.
З горя Васіліч, Осіпов і Крикун поїхали на пиво ;)

Коли я зайшов ввечері цього дня в актовий зал, репетиції не було.

В черговий раз пробували зібратися на "Анданте". Але Аля знову захворіла, а в Ксюхи, репетиції без якої за визначенням безглузді, напевно, були якісь справи. Можливо, вона відпросилася у Васіліча.

Але за 10 років в цьому залі пройшло стільки всього, що було про що поговорити і що згадати. Сиділи, чесали язики.

Крикун зауважив, що тепер до групи особливих людей - Віті - "пацелуй міня в задніцу", Тані - "я щаз упісаюсь" і "?" - "Здраствуй, мама" приєдналася Лєна - "Перке сі ту Ромео?".

Близько дев'ятої почали збиратися учасники бійки під кодовою назвою "Ромео і Джульєтта". Зібралися майже всі - крім особливого пацана Саші, який в "Лєстничний клетка" - ЮРА. Крикун спочатку поганяв Кирила з Антоном, потім Костю і Андрія (Ромео), а далі пару разів всіх. Коли все повторили цілком, стало ніяково. Пацани або не їли, або вирішили поспати на сцені - і всі пацани, крім втомлених Антона і Кирила, віджалися 10 разів, і за Джульєтту теж. Навіть вона облінилася. Для порядка ще прогнали пару разів. Спробували з Ромео зробити людину. Це класно, коли є куди рости. Чого йому не вистачає, я не розумію, але потилицею відчуваю - можна набагато краще. І він може. В чому справа?

Може, це все магнітні бурі і гнила холодна осінь?

Минулий тиждень для мене пройшов під гаслом святкувань 40-ліття.

В понеділок, 3 листопада, всі відпочивали від святкувань ювілею.

В середу, не зважаючи на те, що була репетиція, я (певною мірою) продовжив святкування. Якщо бути точним, спробував лікувати застуду народними методами - коньяком, лимоном і медом. Допомогло не сильно...

В п'ятницю репетиція також була, але я знову продовжив святкування ювілею...

Зате в цей день я знову отримував найбільше задоволення від репетиції в залі. Хоча, в цей вечір в мене з'явився конкурент - Лєна (Джульєтта). Але вона намагалася читати, лише одним оком заглядаючи на сцену, а я слідкував за словами і не відривався від сцени.

Була репетиція "Кімнати Коломбіни", і тільки. Встигли і слова повторити, і по сцені походити. Хоча Арлекін знову на сцені не був, а сидів у залі.

Було весело. Було приємно спостерігати за процесом.

Публіка цього дня була особлива, зал був повний фізматівців. Зустрів багато людей, про яких не підозрював, що вони - теж, так би мовити, члени клуба. На мій погляд, атмосфери надмірної ювілейності не було, але у повітрі носилося щось таке, що робило всіх доброзичливими і милими. Тиха така собі радість від зустрічі людей, які давно один одного не бачили.

І таких зустрічей було багато.

Ще було дивне відчуття власної дитячості - в залі і коридорах стояли люди набагато старші за мене, але які були фізматівцями. Які не просто були ними, але ними залишилися - про що говорить їх приїзд в чужу (певною мірою ) будівлю.

Ювілей? Концерт? Це все лише приводи для цієї зустрічі.

Хоча від цього тихого щастя публіка концерту була дуже доброзичлива - підтримувала аплодисментами виконавців і під час номерів, і після них.

Щоб розбавити "нудний" концерт, додали веселого офіціозу - виступів деканів найближчих факультетів і зама першого проректора Київського університету, випускників і ще якогось дядька з незрозумілої організації випускників школи-інтернату під Москвою. Вчорашні студенти, напевно, не витримали б такого знущання над собою. Дорослі нудьгували, але були ще здатні помітити комізм певних ситуацій на сцені (гонитву дівчаток з гвоздиками за виступаючими офіційними особами після їх спіча, жарти "високих мужів"). Напевно, саме тому нікуди не полетіли дикі гуси, а Саша Суворова (ака Мавка) співала лише одну пісню.

А ще у директора фізмату був саме в цей день День Народження. 30 років. Символічно? Його привітали піснею на мотив "В нашем доме пасєлілся замєчательний сасєд" - тіпа "лучший. Лобода Альоша. Лобода Альоша. Лобода Альоша просто клас". Жартівлива, весела пісенька.

Зал був інший. Можливо, він не був настроєний на концерт, а просто чекав його кінця, коли можна буде зібратися купками і відсвяткувати зустріч. Можливо, саме тому на Вєру так не сміялися... Але рівень культури був такий, що всі плескали в долоні, підтримували артистів.

Концерт вийшов приємний - своєю атмосферою.

П'єску театра, можливо, зрозуміли не всі. Але бійка їм сподобалася...