Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача

субота, 2 грудня 2006 р.

"Люба Шарлотта!

З тих пір, як трапилася та моя особиста трагедія, минуло вже більше ніж два з половиною місяці.

Зараз я вже майже відійшов від того жахливу зриву, який відбувся.

Справи мої йдуть на поправку, хоча ще рано передбачати коли я вийду з цієї затишної швейцарскої клініки.

Вчора до мене знову приходив найнятий детектив, і переді мною нарешті розгорнулася картина того, що сталося.

Як я і підозрював, мій припадок був викликаний не тільки кризою у наших відносинах.

Все те, що відбулося зі мною ввечері за день до того, як я потрапив до клініки, було заздалегідь сплановано, і навіть мало свою кодову назву (як для шпигунських операцій) - "Ужин с прідурком".


Ось список людей, які причетні до акції:


Ідея і режисура - Рябіченко Володимир

Б р о ш а н - Назарок Юрій

К р і с т і н - Рябіченко Ольга

С о р б ь е - Вакулович Олександр

П і н ь о н - Карапузов Олег

Л е б л а н - Пантела Віталій

М а р л е н - Скляр Єлизавета (9-?)

М е д с е с т р а - Харченко Настя (11-?)

М е н о - Баранець Сергій Васильович


Але по порядку.

Для мене все почалося у перерві матчу моєї улюбленої футбольної команди - Олімпік (Марсель). Задзвонив телефон, і я почув голос свого товариша по роботі - Піньона. Всіми правдами і неправдами мене виманили із домашнього затишку на квартиру якогось Брошана. Версія була така: від господаря квартири пішла дружина, і вона могла потрапити до цупких рук мого старого клієнта-знайомця Паскаля Мено. Мене переконали, що потрібно кидати все і везти їм адресу любовного кубельця цього старого ловеласа.

Квартира "Брошана", за легендою видавця, із професійної точки зору справила на мене багатообіцяюче враження: всюди були помітні сліди квапливого приховування слідів недобросовістної оплати податків.

Сам "Брошан" вже був заведений і нервовий (і я розумію людину в подібному становищі).

Як виявилося потім, на нього впливали не тільки ці обставини, а й тривале перебування у товаристві із Піньоном (наш Франсуа ще той собі тип…).

Також на квартирі був товариш господаря Леблан. Здається, письменник.

Я передав адресу детективам-самоучкам і прийнявся за легку вечерю, яку для мене приготували. Тепер, здалеку, мені вже все ясно. І чому дійство називалося "Ужин с прідурком" (а їв-то я лише один! вони б ще назвали "ужин придурка"! тепер зрозумілі всі їх брудні наміри і натяк із назвою операції! якщо не занаєш - то це така розвага: запрошувати до компанії всяких диваків, які розважають публіку, а хто приведе найбільшого дивака, той "переміг"), і чому мене так наполегливо заманювали.

Тепер, в стінах цього затишного швейцарського місця, я вже не так впевнений в тому, що саме Франсуа Піньон запросив мене в те місце. Але надто він вже на нього був схожий.

Звичайно, детективи одразу все з.ясували - і хто був хто, і з якими намірами все відбувалося.

Але тоді я перебував у хорошому настрої аж до моменту, коли в ході телефонної розмови з Мено стало зрозуміло, що з ним в той час перебувала не дружина "Брошана" Крістін, а ти!


Тепер, коли минуло трохи часу, сподіваюся, що ти зважиш на мій стан і мою хворобу, і забудеш всі ті прикрі слова, які я наговорив тобі під час свого зриву.

Я можу і хочу змінитися.

У нас все ще все буде добре.

Знаю, що ми обоє цього хочемо.


З нетерпінням чекаю одужання, щоб поговорити з тобою,

Твій Люсьєн Шеваль"

2 коментарі:

hidden сказав...

А якщо серйозно, то це була комедія.

До Біллі прийшла маса народу - стільки не було на жодній з його попередніх постановок.
Витратив він на неї приблизно два з половиною місяці репетицій.
Крім того, були продумані декорації, над якими він з дружиною старанно попрацював.
Як завжди у виставах Біллі не обійшлося без сюрпризів: цього разу нагорі оранжевої влади хтось вирішив, що голодомор 33ого року якраз і відбувся 25 листопада, і потрібно неодмінно ним "тицьнути" кудись.
Тому вистава була перенесена на цілий тиждень.
Адже не можна радіти в такий траурний день...

По акторському складу - все було добре, всі були на своїх місцях.
І Брошан-Назарок, який тримав на собі всю виставу.
І Піньон-Пузік, який зіграв непогану комічну роль.
І, звичайно, спеціально запрошена зірка-Васіліч, який одною своєю появою і типажом зробив маленьку роль, якої навіть в тексті не було на сцені, виразною і помітною.
І всі новачки, які витримали з честю процес репетицій і саму виставу з переносом дати.
Ну і звичайно, Білл, який пережив все це.

Окрім того - хочу схвально відмітити, що Білл взяв в свою команду не тільки провірених ветеранів, а й необстріляних людей, які вперше вийшли на сцену.
Це для нього не характерно.
Сподіваюся, що це неостаннє він так...

А загалом - цілком непогана виства відбулася 2 грудня 2006 року у актовому залі УФМЛ КУ.
Одобрям-с.

Анонім сказав...

ага все правда. працювати ваажко, але цікаво. Ну вибач що відірвав тебе від матчу мені здавалось тоді що це мій шанс.