Визначний вечір.
Дійшли до кінця першої дії.
Нагадаю - їх всього умовно п.ять.
Найприємніша - четверта, де все відбувається із спартанським лаконізмом: виходять двоє і розказують публіці що відбувається із сюжетом.

В цей вечір в мене з.явилася думка, що з цією революцією, яка все ще триває, треба зав.язувати.
Не тому що набридло.
Наше дєло правоє, пабєда будєт за намі.
А через те, що загальна нервозність не надто позитивно впливає на творчий процес.
Думав я про це, спостерігаючи репетицію у цей вечір.
Вже тиждень у нас один і той же розклад - година перша дія, година друга.
І до кінця першої ми ще не дійшли.
Мало хто зосереджується на тому, що відбувається на сцені.
Емоції б.ють через край по ділу і без діла.
В другій дії відсутній Метрдотель (партійна кличка Саші Махлайчука).
Він кинув смс Великому і Жахливому: "Можеш виганяти з ролі, але не піду з майдана поки не переможемо".
Думаю, Великий і Жахливий (який, доречі, ходить зараз в помаранчевому шарфі - і каже про збіг обставин у виборі кольору цього важливого елемента зимового одягу), буде тягнути з процесом заміни.
Тим більше роль невелика, а Махлайчук тільки-тільки повернувся у великий шоу-бізнес...

Час іде.
Не припиняються ні репетиції, ні акція громадянської непокори на Майдані Незалежності.
Звичайно, в "Театрі без декорацій" числа не ті, не сотні тисяч, але як і на майдані, собаки гавкають, а караван іде.

На репетиції цього дня годину присвятили першій дії, годину - другій.
Метрдотеля - Олександра Махлайчука не було.

"Війна війною, а репетиція по розкладу".
Правильна фраза Великого і Жахливого.
Сказана на багатотисячній помаранчевій демонстрації на Хрещатику.

В цей день відбувся другий тур виборів Президента України.
Ющенко або Янукович.
Здавалося би, це щоденник життя одного невеликого самодіяльного театру, до чого тут політика?
Але те, що вибори до театрального життя ні до чого, може виглядати лише на перший погляд.
Як покажуть подальші події, подія ця позначилася на житті театру.

А в цей день показували концерт, який присвятили цього разу посвяченню в ліцеїсти.
Хоча як цей концерт не називали...
І для турніру юних математиків.
Але ми ж з вами знаємо, що найповніша версія була представлена увазі при святкуванні 20-річчя "театру без декорацій" на Русі.
Цього разу не було танців і ще деяких суто театральних номерів.
Зате глядачів прийшло найбільше з усіх трьох показів.
І якщо порівнювати (тьху-тьху-тьху через плече, хоча я не особливо вірю в прикмети) відношення залу до того, що відбувається на сцені з року в рік покращується.
Цей зал був теж досиить доброзичливий.
Він, звичайно дуже радів, коли спочатку Таню Ковтуненко, а потім Олену Цегельник і Яну Молоду виносили на сцену. В цьому питанні я згоджуюся з нашим Великим Демократом - (перефразовуючи) юнацька гіперсексуальність грає тут основну роль.
Але, здається, людям в залі було цікаво дивитися на те, що їм показували.
Були у публіки і свої зірки.
Без сумніву, номер один - Вітя Порало.
Навіть якби він нічого не говорив, а просто виходив на сцену - залу напевно так само би розривало дах.
Отримав свою частинку тієї ковдри, яку тягав на себе Великий Майстер Микола Шикула, і я.
Давно люди так жваво не реагували на "Айболіт і Варабей" (можливо через те, що його давненько не показували).

А ще цей вечір, який тривав не більше години, був своєрідною рекламою театра - такий був конферанс Васіліча.

А завершилося все тим, що в кінці кінців зламалася завіса, яку знову ремонтували випускники фізичних факультетів КНУ імені Т. Шевченко.

А ввечері була репетиція.
Повторювали номери концерту до 20-річчя театру.
Якось все пройшло без особливого ентузіазму.
Великий і Жахливий так все і оцінив: на троєчку з мінусом.

Нарешті в мене дійшли руки глянути на конкурентний ресурс - книгу гостей.
Там я знайшов напівманіфест Олександра Осипова.
Можна сказати, це ідейно оформлені і висловлені тези гуртка імені Бориса Краснова, (він останнім часом виготовляє декорації для вистав "Театру Без Декорацій"), які самосформувалися в робочому процесі.
Перейменування нічого особливого не змінить, на мою думку.

Особисто мені найбільше сподобалася теза четверта - із страшним для мене епіграфом "у них своя свадьба, у нас своя".
Проситься додаток, уточнення.
Саша пише, що "декорації часто створюються не завдяки геніальності вибору драматичного твору, а й не зважаючи на".

Не можна сказати, що декорації заважають.
Вони бентежать глядачів, які напрягаються питаннями "навіщо?" і "чому?".
Яскравим прикладом можуть бути шарики з останньої вистави "Маленькі трагедії".

Мені здається, слова будуть зайвими у відповіді на питання "що це у вас і чому воно висіло?".

Ходили по сцені.
Спершу із самого початку - перша дія, потім другу дію трохи.
По тексту не пройшли навіть по половині сторінки А4.
Багато сміялися.

А ще відомо, що у п.ятницю буде повтор концерта до 20-річчя - для фізматівців.
У них посвята.

А ще в цей день була звичайна репетиція.
Читали текст п.єси.
На сцену не виходили.
В нас тепер є практично весь склад - Жоржем став Діма Конончук.
Цікава подробиця - його не було на пробах, і на цій репетиції теж не було.
Хм.
Може це собі кинути ходити на проби і щось намагатися читати?
Все одно головні ролі дістаються тим, хто не приходить...
(В цьому місці мене давить жаба.)

Сьогодні 25-річчя фільму "Той самий Мюнхгаузен".
Не вірите - сходіть сюди.
Там навіть цифри гонорарів артистам є...

Після тижневої перерви відбулися проби.
Як сказав Брєжнєв за день до свого ювілею, коли вже вся країна готувалася до святкування: "Я думаю, ми спеціально нікого запрошувати не будемо...".
Це така нова політика - інформація про проби навіть у книзі гостей театрального сайту не з.явилася.
Проби були веселі.
Реготали практично із самого початку до завершення.
Не те щоб п.єса була така комедійна, але видно було бажання у багатьох посміятися...

П.єса - "Пасажир без багажа" Жана Ануя.

Отже, список дійових осіб і виконавців:
Гастон - Слава Пшенов (видно деколи для того, щоб отримати головну роль треба просто не прийти на проби, нічого, скоро режисери будуть по інтернету все робити, вже починається: http://www.webplanet.ru/news/lenta/2004/10/28/drama.html)
Жорж Жено - повинен був бути Юра Назарок, але за останніми даними розвідки він відмовився (хоча на пробах був і читав).
Г-жа Рено - Яна Маладая.
Валентина Рено - Олена Цегельник.
Герцогиня Дюпон-Дюфор - Катерина Крикун.
Метр Юспар - Мішак Андрій.
Мальчік - Ліда Лукович.
Метр Піквік - хтось новенький.
Метрдотель - Махлайчук Олександр.
Шофер - Сергій Сивокінь.
Лакей - Юрій Мельничук. (оновлено: ні, не Мельничук. Юрій, здається, але якийсь новий)
Кухарка - Марія Киянчук.
Жюльєтта - Юля Конько.

Наступна зустріч - 12 листопада, п.ятниця.