Зима наступає.
По всім фронтам - на вулиці ненависний мені сніг, який я можу пробачити природі тільки за красу дерев, які стоять обліплені снігом...
Сніг то падає, то тане. Якась невизначенність висить у повітрі...
В актовому залі - холод.
Все якось сонно навколо. Сплячка?
І в п.ятницю прийшли лише най-най-найстирливіші. (Решта бажаючих, напевно, спали. Або побоялися морозу.)
Навіть гуртом редакція нашого жовтого журналу не змогла вмовити свого постійного театрального оборзювача виконати свої службові обов.язки. Він, звичайно, потім шкодував і вибачався... Хоча особливо що писати про цей вечір не було чого і так - ніяких рухів, навіть сценічних, здається, не було.
А тим часом, робота над новою виставою триває. Якщо спробувати придивится, то щось помітити буде важко - адже в залі поки що нічого не видно.
Але ідея для декорацій у Головного Художника театру "Без декорацій" (доречі, як правильно театр "Без декорацій" чи "Театр без декорацій"? хмммм...) вже є.
І, що особливо радує нашого завгоспа, - цілком реальна ідея, бюджет менше голівудських фільмів....
А ще новина - наступний тиждень Головний Режисер самонадіяльного театру буде відпочивати, і ніяких зборів і рухів не планується.
Так що зал буде у повному розпорядженні Біллі і "Часов с кукушкой".

Балачки (можна сказати) закінчилися.
Все почалося.
Відбувся перший збір охочих та бажаючих, а також всіх-всіх-всіх.
Правда, таких виявилося небагато, - навіть не вистачить, щоб роздати ролі для вистави.
Це не були проби - так, пристрілка, оголошення планів.
Отже, все-таки, "Маленькі трагедії" О.С. Пушкіна.
А вступом до них буде уривок з "Фауста" Гьоте. Мефістотель вже є - це Таня Ковтуненко (Хіжина).
Перша роль вже віддана, а решту (купа) ролей буде роздана аж-аж-аж десь в середині лютого - коли приїдуть з канікулів студенти-студентки, і закінчиться тривалий процес етюдів і сценічних рухів.
Саме під час цього процесу режисер оцінить можливості і бажання майбутніх учасників творчого руху.
І не даром він згадував репетиції "Голого короля", коли ролі були роздані (по слухам) під час умовних репетицій-етюдів.
По ідеї, цей процес повинен був би розпочатися вже в цей вечір, але не всі були готові до такого повороту - і Васіліч пошкодував їх костюми і білі сорочки...

(Далі - репортаж наших пролазливих папарацци. Плівка, відзнята прихованим фотоапаратом, на жаль, засвітилася. Але і без фотографій у нас є достовірна інформація про те, як провели свій вечір представники київської богеми - театрали "Театру без декорацій".)
Це тільки звичайні люди можуть просто піти в кафе, попити пива і з.їсти смачненького під акомпонемент ненав.язливої музики.
Актору мало театральної зали. На рівному місці він може оголосити місце перебування сценою, і влаштувати на ній concherto (італ.). Тоді банальний, звичайний процес перетвориться на шоу, невелику виставу.
При чому задоволення отримали всі - включаючи доволі випадкових учасників процесу - офіціантку і барменшу кафе.
Це був естрадний номер одного актора (не дарма його минула роль - Арлекін).
Наш кореспондент відчував себе глядачем, і ледве встигав занотовувати (а ще частіше намагатися запам.ятати) те, що відбувалося за богемним столом, клянучи зіпсовані фотокамеру і диктофон.
На жаль, наш кореспондент не зміг все описати словами. Але по тому, як жваво і виразно він описував свої враження від побаченого і почутого (в основному це були смішки, биття себе по коліну і фрази "еххх!", "ну він і ..." і "во дає!"), ми впевнені, що репліки під час замовлення, обслуговування і оплати послуг місця громадського харчування достойні того, щоб потрапити в сценарій якої-небудь не самої поганої комедії.
Персонал нашої редакції наш засланець зміг порадувати хіба що оповідями про те, як Арлекін (назвемо його так, хоча всі ми знаємо хто ховається під цим псевдонімом) намагався зекономити, запропонувавши офіціантці віддати частину рахунка натурою - тобто, помити посуд; а також про те, як на жарт офіціантки про те, що їм деколи сміття нІкому винести, він одразу запропонував винести в них сміття, а за це вони б віддали йому 10 гривень - ато йому нема на чому доїхати додому.
Загалом складається враження, що ми багато втратили, не відвідавши в той вечір те кафе (на якому немає офіційної вивіски, там горить лише неонка латиною - "Cafe"). Вечір тієї компанії, в яку були головний режисер театру "Без декорацій", його права рука (режисер і помічник режисера), звукооператор театру, сам Арлекін, а також якийсь сумнівний мовчазний суб.єкт, якого можна зрідка побачити серед обслуговуючого персоналу театру (чи то декоратор, чи то робітник сцени, чи то завхоз?), без сумніву, був би не такий приємний і веселий, якби серед них не було Арлекіна. І вечір обслуговуючого персоналу кафе, скоріше всього, також.
І нам здається, що майбутня постановка театру - нагадуємо, це буде весела трагедія О.С. Пушкіна "Маленькі трагедії" - багато втратить, якщо серед акторів постановки не буде цього життєлюбного веселуна.
І ці роздуми, здається, співпадають із генеральною лінією партії.
Наші наближені до керівництва театру "Без декорацій" джерела висловили припущення про високу ймовірність того, що Арлекін отримає роль в наступній постановці, а імпровізована вистава в кафе Московського району міста Києва була спланованими пробами на роль.

Згадаємо ще раз дні минулі за допомогою посилання на заархівований файл Microsoft Word з текстом минулої п.єси - "Квартира Коломбіни".

Буквально тільки що, зовсім випадково, нашим кореспондентам вдалося взнати, що в середу, 21 січня 2004 року, у актовому залі відбудеться загальний збір всіх бажаючих одержати роль і місце в майбутній постановці.
Початок - 20-00.

Життя триває, і сумнівів все меньше і меньше.
Бібліотека lib.ru, звичайно, класна штука, але Microsoft Word краще.
Тому фанати почитати в друкованому вигляді отримують два посилання для своїх менеджерів закачування:
перше (форматовано рукою самого Васіліча, дрібненький шрифт, але всього 22 сторінки)
і
друге (документ я нагло спер, зробив архів, і кидаю посилання, а форматував текст Сергій Сивокінь; шрифт більший, але вже 30 сторінок).
Обидва архіви займають не більше 100 кілобайт кожен.
Читайте і готуйтеся.

Я вам нічого не говорив, і взагалі Ви нічого не бачили, але на вашому місці я б швиденько збігав на http://lib.ru/LITRA/PUSHKIN/p4.txt, і прочитав "Маленькі трагедії" О.С. Пушкіна.
Справа в тому, що наш Великий Демократ, можливо, вирішився на рахунок постановки.
Атцу радному, здається, запали в душу ці короткометражки ("Скупой рицарь", "Моцарт і Сольєрі", "Камєнний гость" і "Пір ва время чуми").
Ролей там багато (на всіх, як завжди, не вистачить, але багатьом дістанеться), і - найголовніше - у нього є ІДЕЇ і бажання що(сь) ставити!

Офіційної інформації немає, але це не заважає нашим папарацци спостерігати за творчим процесом. Не завжди їм вдається бути присутніми на знакових міроприєствах, сфотографувати або взяти інтерв.ю в учасників. Але, збираючи слухи, спостерігаючи за потрібними людьми, тримаючи вуха відкритими і роблячи аналіз, новини вони все ж приносять.
Що ж, проб на нову виставу Володимира Рябіченко (ака Біллі) не було.
(Це буде комедія Леоніда Філатова "Часи с кукушкой").
Ролі вже роздані, і відбулася перша репетиція.
Отже, акторський склад: Віталія Білоусова, Назарок Юрій і Олександр Вакулович.
Всі вони повинні бути знайомими (принаймні, уважному і постійному) глядачу "Театра без декорацій".
Віталія Білоусова до одруження носила фамілію Скринько, і не раз зірково світила зі сцени.
Олександр Вакулович був суддєю Герхардом Клаудевіцом у минулій постановці Білла - "Победителей не судят" (сценарій Дмитра Рябіченка, за мотивами п.єси Фрідріха Дюрренмата "Аварія").
Юру Назарка особливо представляти не треба - він бере участь практично в кожній постановці театру, і глядачі його завжди помічають.
При такому зірковому складі питання про те, чи вистачить творчому колективу сил доведести постановку до кінця, зникають, і здаються недоречними.
Залишається побажати акторам і режисеру терпіння, сил і натхнення.
З нетерпінням чекаємо березня, коли (по слухам) буде вистава.

Здавалося би, закінчилася робота над минулою виставою, почалися свята, нові роки і просто вихідні дні в рахунок відпустки, і все театральне життя маленького самонадіяльного театру без декорацій завмерло.
Але все це тільки здається.
Не зважаючи на жахливий факт відсутності зимової бенефісної вистави, щось таки відбувається.
Васіліч отримує текст казки-феєрії М. Меттерлінка "Синій птах" українською мовою. Це, як завжди, нічого не значить. У нього велика мантія, і під неї часто попадає вожжа...
Біллі, навіть після власної травневої постановки "Победителей не судят", яка з.їла немало сил, все ж хоче щось поставити. Тепер це п.єса нещодавно померлого Леоніда Філатова "Часи с кукушкой".
Так що зимою вистава-таки буде.
Єдине, що розстроює - це кількість ролей в цій п.єсі. Всього лише три! І при тому одна з них жіноча. Так що більшість театралів отримали відпустку до весни.