Здавалося б, пройшли проби, пора братися за репетиції - але ні, цього вечора був аншлаг у актовому залі фізико-математичного ліцею, і робили те ж, що й до цього - рахування секунд; ходіння по сцені на різних швидкостях і пов.язані с цим парні віддзеркалювання; "колективне несвідоме" у вигляді "друкарської машинки" (коли юрба без слів за декілька секунд утворює вказану керівником букву алфавіту) і "стояти, сидіти, лежати" (коли режисер називає три числа - перше означає кількість стоячих, друге - сидячих, третє - лежачих, - решта просто виходить зі сцени - і актори без слів повинні самі зорієнтуватися кому що робити); "криве зеркало"; "японська механічна машинка"...
При чому прийшли не тільки ті, хто в п.ятницю отримав ролі (їх би стільки не набралося), а й купа інших - в залі сиділо під кінець десь 20 чоловік (а на сцені побувало до 18и одночасно...).
Отакий собі прояв колективного несвідомого режисера і учасників театрального руху. Видно вони все знали наперед...