Вівторок, середа, четвер.
Три дні.
Три серії фільма "Маленьких трагедій" від 1989 року. (Оновлено: 1980 року. Виявляється, це остання роль Володимира Семеновича Висоцького в кіно... Дякую постійному читачу за уважне читання.)
Набір акторів такий, що мало не всі десь мелькали на екранах телевізорів (див. попередній список).
Намішано купу трагедій - не тільки "маленьких". Я всього не пам.ятаю навіть.
Але!
Але...
Особливої радості я не отримав.
В мене виникло враження, що імениті актори часом грали гірше, ніж актори постановки любительского (?) театру на півдні Києва... Наш Моцарт точно був краще!
Перед одним тільки Іннокентієм Смоктуновським я готовий зняти шапку.
Він був Старим бароном і Сальєрі.
І це були такі персонажі!
Живі - не зважаючи на те, що кожен із своїм вивихом.
Доречі - "наш" Моцарт у повний зріст влився б у фільм.
А Моцарта у фільмі і я б завалив. Я не вірю щоб така простувата безвільна людина могла самостійно щось зробити - і тим більше написати геніальну музику, тим більше таку, як "Реквієм".
А решта... Нічого надто особливого - як на мене. Непоганий Прєдсєдатєль. Сергій Юрський, бендер наш золотий, ніякенький. Висоцький незрозумілий.
З іншого боку, в тій мішанині, що наліпив режисер...
Я всі три серії сидів і думав - про що фільм. Про що труть Фауст і Мефістотель на початку фільму (виявляється, АС Пушкін теж перекладав Гьоте), чому деякі актори дублються в епізодах?
У Васіліча об.єднуючою темою (як на мене) була тема спокуси (я вже писав).
А на рахунок фільму в мене з.явилася лише одна напівтвереза думка.
Можливо, автор сценарію хотів знайти в оточенні геніального російського поета прототипи персонажів, про які той писав? Ніби автор писав про все те, що навколо.
Можна прослідити персонажа-поета (який може уособлювати собою Пушкіна) і його оточення, яке ніби "підкидало" теми творів.
Перш за все, це дуже невдячна праця.
Можна легко помилитися.
І особисто мені не подобається такий підхід.
Ось беремо в руки книгу. Чи цікавить читача, про що думав автор, коли писав? Цікавить, але вже після прочитання.
Коли йде процес читання, на такі речі мало хто відволікається. Але хай з тим.
В цьому фільмі те, що, як мені здавалося, він хотів вигадати, здається мені, не вийшло. Через малозрозумілу гру більшості акторів.
Хоча - чого чекати від фільма, у якого епіграфом була фраза "150-лєтію болдінской осєні пасвящяєцца"?

Не зрозумійте мене в ключі "в них всьо погано, в нас все гарно".
Просто мені не сподобалося те, що вони зробили з "Маленькими трагедіями".
Нічого особливого цікавого в них не було. Класний Смокутновський, Прєдсєдатель, на Донну Анну можна дивитися.
Але сам фільм в цілому...
Додивлявся я вже із почуття обов.язку.

А в цей день відбувся заключний аккорд 19-ого театрального сезону театру "Без декорацій".
Васіліч каже, що відіграли непогано.
Жаль, що ні фотографій, ні відео цієї події не залишилося.
З іншого боку - от від попередніх залишилися - і практично ніхто їх не бачив...

Боюся здатися банальним, але знову за шпигунськими даними відбулася репетиція сценки на випускний.

Краще розкажу анекдот.
Принесли якось Васілічу текст п.єси.
Через деякий час питають - ну, як, - поставимо?
- Я вашу п.єсу прочитав, але ставити її не буду. Я, знаєте, противник мату в театрі.
Ми в шоці - але там нема в тексті мату.
- В тексті ні. Мат буде в залі.

Лопата.

За шпигунськими даними, відбулася репетиція сценки у фізматі.

А в цей вечір була репетиція.
Недовга така - якщо забути про час, коли чекали, поки всі зійдуться, то буде трохи більше години.
В акторському складі втрати - Стаса Тесленко кинули в ізолятор з підозрою на краснуху.
Жаль.
Залишилися Лєна Цегельник, Ксюха Казаченко, Володимир Щербан, Александр Диховничний, Антон Войтович і Сергій Сивокінь (педагог, який примазався до гурту випускників).
Посидів на репетиції.
Прикольна дурилка.
Були новий рік в дурдомі, "дом, которий построіл Джек", "айболіт і варабей".
А це утрєннік, тьфу, раночник? в дитячому садку.
Якщо когось цікавить питання куда уходіт дєтство, то це не до акторів цієї сценки.
З дитинством вони ще не попрощалися.

А! Да! Сан Санич був ощасливлений плюшкою вотки і шматками завіси. Також отримав свою стрємянку, яка відіграла своє в останній виставі. Навіть не знаю чим він більше тішився.

В цей день я ввечері, перемикаючи канали, випадково потрапив на середину старого фільму.
На екрані були Володимир Висоцький і Леонід Куравльов.
Можливо, я б продовжив перемикати канали далі, але слова видалися мені знайомими.
Я трохи засумнівався, але таки так - переді мною була сцена Дон Гуан і Лєпорелло перед статуєю з епізоду "Камєнний гость" "Малєнькіх трагєдій"!
І продовжив дивитися цей канал (КТМ, доречі).
Донною Анною (як я взнав потім з титрів) була Наталія Бєлохвостікова (обличчя я її впізнав одразу, просто фамілія вивітрилася з голови).
Дон Гуан у виконанні Володимира Семеновича Висоцького спочатку видався мені Шекспірівським Гамлетом (в голові крутилося, що Висоцький грав на Таганці також Гамлета...). Навіть те, як він говорив і вів себе з Доною Анною - не підняв зомлілу з кам.яної підлоги (ну просто чіткі асоціації сцени Гамлета і Офелії) - видавало в ньому гордовитого сина датського короля, який у всьому бачить підступ і зраду - і в Донні Анні також.
Якщо "наш" Дон Гуан "брав" коханням, то Дон Гуан Висоцького здався мені безжальним використовувачем слабостей оточуючих людей. А в чому він підозрював Дону Анну, я так і незрозумів - можливо, через те, що не взнав назву фільма, і не бачив початок.
А інші герої були цілком класичні. Лєпорелло не був життєрадісним веселуном, а тихим боягузом якимсь. Донна Анна справила враження жінки, яка втомилася від жалоби, нудьги, вічних відвідань церкви і кладовища. З одного боку - вона знає як треба себе вести, "чого хочуть від неї правила етикету", а з іншого - вона побачила світло, на яке й полетіла. Хм. Бачив я її лише в заключному епізоді. А такі враження...
Далі пішов "Пір ва время чуми".
От їм би ніхто не закинув, що піра як такого не було.
Був чути (місцями, Прєдсєдатель своїм голосом їх втихомирює фразою про те, що Джадсона треба вшанувати в тишині) шум-гам - наполовину п.яний, наполовину дикий.
Луїза після своєї репліки про "валос шатландскіх етіх жєлтізну" танцювала запальний танок, припіднявши спідницю так, що були видні ноги, які жваво щось повідбивали на столах і підлозі.
Була таки тєлєга, яку вів негр.
А ще Предсєдатєля грав чоловік, який для мене назавжди залишиться Кардіналом Рішельє з фільму про трьох мушкетерів і Д.артаньяна. Непогано грав. В словах і рухах його було видно внутрішнє напруження. Свою "пісню" про смерть він читає в кінці - в цьому "Пірі ..." на місці, де вона повинна була бути по задумці автора, його перебиває своїм воланням священник (Ваня Воронов був переконливіший). А після закінчення його промови, яку він читав речетативом з емоційними акцентами, біля нього Мері (гарно, чисто, доречі співала, не знаю хто це був...), сходить сонце і глядач бачить пусті столи, які стоять на площі міста.
Кінець.

Як стало зрозуміло з титрів, в фільмі були лише два епізоди "Маленьких трагедій" - "Камєнний гость" і "Пір ва время чуми". Ще були якісь ролі, які назвою нагадували персонажів чи то Гоголя, чи то таки самого Пушкіна.
Мені важко робити припущення про що був фільм.
Але те, що був такий радянський фільм, для мене новина.
Прикольно було оцінювати в кого краще получилося - у професіналів, чи у "Театрі без декорацій".
І мені здається, що молодий чоловік з "Піра ..." у фільмі був зовсім ніякий, тінь, Лєпорелло уж занадто простий... (на відміну від ...) А фільм уж занадто класичний.
Прикольно було б передивитися повністю.
При нагоді.

P.S. (оновлено)
Тут на мене вийшов один представник творчої інтелігенції з великим авторитетом, і запевнив, що фільм цей називається "Маленькі трагедії", що всі епізоди з тексту автора є (невже титри вкоротили?), навіть пушкінський діалог Фауста з Мефістотелем є (правда, інший), що у фільмі грають такі гранди, як Смоктуновський, Збруєв...

P.P.S. (знову оновлено)
На мене знову вийшов той самий представник творчої інтелігенції з великим авторитетом, і видав (через посилання) наступну інформацію:

МАЛЕНЬКИЕ ТРАГЕДИИ

Год создания фильма: 1979
Режисcер фильма: Михаил Швейцер

В фильме снимались:
Михаил Кокшенов, Наталья Белохвостикова, Иннокентий Смоктуновский, Леонид Куравлев, Сергей Юрский, Лидия Федосеева-Шукшина, Владимир Высоцкий, Валерий Золотухин, Николай Бурляев, Александр Трофимов, Маликов Григорий, Лариса Удовиченко, Ивар Калныньш, Лапиков Иван, Георгий Тараторкин, Наталья Данилова, Николай Кочегаров, Переладова Светлана, Каюров Леонид, Матлюба Алимова, Смоктуновский Филипп

Жанр фильма: Драма
Фильм снят по одноименному поэтическо-драматическому циклу А.С.Пушкина.
Сценарист: Михаил Швейцер
Композитор: Альфред Шнитке
Киностудия: МОСФИЛЬМ по заказу ГТР
Страна: СССР (Россия)

Аннотация к фильму: Экранизация произведений А.С.Пушкина: "Сцена из Фауста", "Египетские ночи", "Моцарт и Сальери", "Скупой рыцарь", "Каменный гость", "Пир во время чумы", "Гости съезжались на дачу...", "На углу маленькой площади...", "Мы проводили вечер на даче...", входящих в цикл "Маленькие трагедии". Последняя роль в кино Владимира Высоцкого.

Отаке

Васіліч роздав слова Остера учасникам майбутньої міні-постановки.

Багато хто думає, що театральний сезон закінчується із весняною виставою.
Але насправді це не так.
Кожного року фізмат випускає декілька театралів.
І останнім часов увійшло в традицію, що театр видає на випускний вечір (силами театралів випуску) якусь сценку.
Не стане винятком і цей рік.
Цього разу Васіліч звернеться до творчості російського письменника для дітей і (як виявилося) не тільки Григорія Остера.