І ось нарешті концерт. Звичайно, від публіки, яка повинна була прийти в цей вечір, добра особливого не чекали - студенти, що з них взяти.

Але нічого особливого не відбулося. З моєї точки спостереження, із залу, було чути шум, який супроводжував нецікаві з точки зору певного контингенту номери. Крім того, свою роль зіграла, напевно, радість глядачів від зустрічі - кращого часу для спілкування, ніж під час вистави, вони не змогли знайти.

Але і виконавці радували. Їх можна було побачити в бокових кулісах, помітити ворушіння задньої завіси і просто почути невеликий гуркіт десь поза сценою.

А так - все пройшло більш-меньш.
Порівняно із генеральною репетицією, додалися ще пару номерів - Олександра Суворова (Мавка) заспівала ще одну пісню - про кохання, і з'явився Саша Закревський, який вийшов Сердючкою, і навіть співав, виробляв різні дотепні штуки. Напевно, такий номер - це те, що чекає саме така публіка від артистів, оскільки він був прийнятий просто неймовірно "на ура". А коли зал помітив розстебнуту спідницю "Вєрки", він просто зійшов з розуму від захвату і екстазу. Аплодували стоячи.

З іншого боку, доволі старий, можна сказати, потасканий, але від цього не меньш класний, вже класичний для фізмату, танець "Весна" під пісню групи "ВВ" з такою ж назвою, теж зірвав шквал оплесків. І теж аплодували стоячи.

Наші? А що наші? Трохи лажанулися, але зал (навіть ветерани театрального руху) цього особливо не помітив. Ромео був не надто голосний і повільний. А так - залу сподобалося. А я надто багато разів бачив цю п'єску... Хоча Джульєтта - просто супер!