Репетиція цього вечора була теж плідною, весь час сцена була зайнята - спочатку "Квартира Коломбіни", потім "Лестничная клетка" (здавалося б, всього недавно мене самого вчили правильно і гучно говорити зі сцени, а вже 10 років минуло з тих пір...), далі (більше всього часу) - "Ромео і Джульєтта".
Можна сказати, всі були зайняті - Ромео і Джульєтта навіть тренували свої гучність і дикцію на сцені під аккомпонемент бійки - звону шпаг, криків, ударів і падінь, "ке кАцо" і "бастАрда". Загалом, повний сюр.
Але часу на інші речі, крім "Ромео і Джульєтти", було виділено настільки мало, що з'явилося відчуття перерванності на півслові. Бідний Арлекін це не сказав жодного слова на сцені - тільки покидався шматтям.
Та й про саму "Ромео і Джульєтта" сказати, що відчувається прогрес, важко.
Випускники поздоровили Васіліча і подарували важкий і обтяжливий для руки перфоратор.
Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача
середа, 22 жовтня 2003 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар