Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача

понеділок, 27 жовтня 2003 р.

Цього вечора повісили нову завісу на сцені. Вона приблизно такого ж кольору, як і стара, але: 1) не подерта; 2) більш яскрава, ще не вицвіла.
Матеріал, здається, називається "крепсатін". Впоралися меньше, ніж за годину - при чому впоралися силами не більше шести чоловік (Артур, я, Мага, Тарас Кучер, Кирило, Антон(?) і ще хтось підходив...). Знімати легко, вішати було не надто важче - завіси тримаються на мотузочках, які треба було прив'язати до металічних труб (цікаво, чи будуть триматися?). Трохи шкода стару завісу - скільки вьсього вона побачила...
Крім того, Сан Санич повісив замість старих сіро-коричнуватих штор (взяті з запасів? куплені?) на вікна нові бордові (по дві з обох боків).
Вигляд одразу змінився - в кращу сторону. Не сказати, що тепер зал може посперечатися з палацом "Україна", але все-таки не сільський клуб...

А ще Аля за час репетиції з роздрукованих Васілічом фоток зробила стенд, який виставлять в коридор під час святкування ювілею. Прикольно! Купа знайомих і незнайомих облич! Шикула, Крикун, Осіпов, Назарок, Васіліч, Дівєєв-Церковний (тоді ще Гладченко), Білл, Наташа Каркуциєва і ще багато хто (навіть я...)

Ще що? Декілька разів прогнали "Ромео і Джульєтту". Душероздираюче видовище... З усієї сценки приємно дивитися тільки на Джульєтту, решта таке враження тільки відбуває репетицію. А Буратіно в ролі Ромео - це щось...

Немає коментарів: