Не зважаючи на пробку на Московській площі, яка (а це звичне явище) утворюється в районі з шостої до сьомої години вечора, режиссер (і звукооператор також) таки доїхали (більше-меньш вчасно) у фізмат до початку генеральної репетиції концерта до сорокалітнього ювілею фізмата. Їхали приблизно годину і в об'їзд. Московський район в черговий раз підтверджує свій статус дебільного району щодо транспорта.

Зрозуміло, що запланована на 8 годин вечора генеральна репетиція розпочалася трохи пізніше - банально, але така нікому не потрібна людина, як ведучий (цього шоу), теж потрапила у пробку.

Щодо участі у всьому цьому міроприємстві театру, то, з моєї точки зору, крилата фраза, яку сказала Полянська на початку прогону (на генеральну репетицію те, що було, трохи не тянуло...), коли нарешті прийшов ведучий - "Я канєшна панімаю, что ви - тєатр [крутиє], но помолчите [заткнитесь]" може бути визначенням цієї участі.

Сценку свою бійці відіграли нормально. З усього виступу тільки їм були аплодисменти з-за куліс. Можна було краще, не без того, але терпимо. Ромео дуже старався. Йому є куди рости, але вже більш-меньш терпимо. Хоча на фоні Джульєтти...

А решта концерту була в звичному стилі фізмату - пафосна, місцями цікава для глядачів, але не у всіх учасників були вогонь в очах або (хоча б) цікавість до того, що відбувалося на сцені. Просто відбували.

Що запам'яталося? Сльози ведучої на першому ж її виході (ходять слухи, що це Полянська поламала дитині психіку і довела до істерики). Галантний ведучий, який намагався відчитати за обох, але вставив фрази на рахунок - "тут я не пам'ятаю, я всіх її слів не знаю". Тамара Михайлівна, яка деколи виступала диригентом співаків і танцюристів і побігла заспокоювати ведучу за куліси. Ведуча вийшла, потім, трохи заплакана, але вже говорила свої слова. Прикольні танці - вже стара "Весна" (музика "ВВ") і "самба", яка була не зовсім запальна, але драматургічна, "Пінк", який танцювали трохи дерев'яні дітки. Безпосередня дівчинка, яка прочитала дитячу казочку про фізматію, ліцеію і теде (трохи затянуто). Пісня-танець про рідний край (здається, її Зінкевич співав). Патріотична пафосна (дитяча) пісня Саші Суворової (Мавки) про Україну. Пісні Юлі, Лєни (Джульєтти). Смішки під час фінальної пісні (може з рубки світомайстра їм дулі показували?). Ну і, звичайно, кінський гуркіт і хвилювання завіси за сценою.

А після концерту Полянська відірвалася на театрові за те, що бійці не вийшли на загальну пісню (хоча та ж Джульєтта і ще пару "театралів" співали). "Театр посчітал дял себя унізітельним вийті на фінальную пєсню".

Хай з нею - все одно бійці поставилися до всього, що відбулося на сцені і поза сценою, відстронено. "У вас своя свадьба, у нас своя...".