На перше була "Квартира Коломбіни". Вже ходили по сцені. Приємно було на них дивитися. Я відчував себе людиною, яка хоч і не приймала безпосередньої участі в процесі репетицій, але отримувала найбільше задоволення.
В принципі, моя точка зору - як того, хто не отримав ролі в майбутній виставі, підштовхує мене до питань на зразок: "А чому не я?", "А чи зміг би я його замінити?" і "А чим він краще?".
В цей день я був спокійний.
Не те, щоб я не довіряв чи був ображений на режисера.
Але зрозуміти, що вибір його правильний, і мені на сцені робити саме в цій постановці нема чого, було заспокійливо. Я розділив його вибір. А те, що мені на це був потрібен час - на те він і режисер...

А другого в принципі не було. Нема Ау - нема "Анданте". Її забрали в театр. На виставу.

А поки займали сцену, Крикун з своєю компанією розминався в підвалі.