Публіка цього дня була особлива, зал був повний фізматівців. Зустрів багато людей, про яких не підозрював, що вони - теж, так би мовити, члени клуба. На мій погляд, атмосфери надмірної ювілейності не було, але у повітрі носилося щось таке, що робило всіх доброзичливими і милими. Тиха така собі радість від зустрічі людей, які давно один одного не бачили.
І таких зустрічей було багато.
Ще було дивне відчуття власної дитячості - в залі і коридорах стояли люди набагато старші за мене, але які були фізматівцями. Які не просто були ними, але ними залишилися - про що говорить їх приїзд в чужу (певною мірою ) будівлю.
Ювілей? Концерт? Це все лише приводи для цієї зустрічі.
Хоча від цього тихого щастя публіка концерту була дуже доброзичлива - підтримувала аплодисментами виконавців і під час номерів, і після них.
Щоб розбавити "нудний" концерт, додали веселого офіціозу - виступів деканів найближчих факультетів і зама першого проректора Київського університету, випускників і ще якогось дядька з незрозумілої організації випускників школи-інтернату під Москвою. Вчорашні студенти, напевно, не витримали б такого знущання над собою. Дорослі нудьгували, але були ще здатні помітити комізм певних ситуацій на сцені (гонитву дівчаток з гвоздиками за виступаючими офіційними особами після їх спіча, жарти "високих мужів"). Напевно, саме тому нікуди не полетіли дикі гуси, а Саша Суворова (ака Мавка) співала лише одну пісню.
А ще у директора фізмату був саме в цей день День Народження. 30 років. Символічно? Його привітали піснею на мотив "В нашем доме пасєлілся замєчательний сасєд" - тіпа "лучший. Лобода Альоша. Лобода Альоша. Лобода Альоша просто клас". Жартівлива, весела пісенька.
Зал був інший. Можливо, він не був настроєний на концерт, а просто чекав його кінця, коли можна буде зібратися купками і відсвяткувати зустріч. Можливо, саме тому на Вєру так не сміялися... Але рівень культури був такий, що всі плескали в долоні, підтримували артистів.
Концерт вийшов приємний - своєю атмосферою.
П'єску театра, можливо, зрозуміли не всі. Але бійка їм сподобалася...
Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача
субота, 1 листопада 2003 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар