В цей вечір було те, що називається генеральною репетицією.
Це тільки на словах вважається, що генреп відбувається за день до прем.єри.
В "Театрі без Декорацій" подія ця повинна нічим не відрізнятися від офіційної вистави на вихідних. Тому, фактично, це - перша вистава.
Тим більше, що динаміка кількості глядачів з кожною постановкою загалом говорить про збільшення їх кількості.
Ось і цього разу, була мало не половина залу.
І доволі активна. Колись бували генрепи, коли публіка просто спостерігала за процесом.
А ці - і реагували, і аплодували.
Ще, за словами Васіліча, він не пам.ятає, щоб на генеральній "займалися" (за допомогою папірців) місця.
А от цього вечора таке сталося.
Отакий своєрідний рекорд.

Коли я думаю про цю виставу, мені в голову приходить, що насправді в якомусь цілому вигляді вона була вже десь у середу, а далі були тільки доробка, ріст, робота над "помилками".

Ще мені здається, що ту потрібну трагічність, яку насправді нелегко досягти, отримали.
Можна прикалуватися, і говорити про чотири трагедії і одну комедію про Дона Гуана.
Але нормальна з моєї точки зору людина не буде сміятися під час вистави - так, злегка посміюватися.

А ще (тримаючи в голові свій досвід в ремейці "Ескоріалу") мені думається, що, не зважаючи на повтори і повтори текстів, не всі зрозуміли все, що вони говорили на сцені. Підозра ця зародилася ще на репетиціях. Чесно кажучи, А.С. Пушкін мені як автор не надто подобається. Він визнанний класик, враження про нього трохи зіпсуто навчанням в школі. І що цікаво - класичність з моєї точки зору полягає частково і в тому, що ідеї висловлені або питання підняті, відомі всім. І не всім цікаво це бачити. Особисто я відкривав для себе Пушкіна як драматурга поступово. Класичність заважала побачити глубину думок. Але поступово, з репетиції до репетиції, очі відкривалися.
Гьоте не такий "затасканий". Сюжет "Фауста" в цілому відомий. А от виконання, тексти - не дуже. Тому особисто мене Гьоте вразив. Я відчував просто провалля з точки зору глибини тектсу. Я намагався просунутися вглиб тексту. Слова, текст мені були цікаві на кожній репетиції. І ще я відчуваю, що до дна я так і досягнув.