Хтось зі мною не згодиться, але, на мою думку, це був перший серйозний прогон вистави.
Якщо раніше і були "повні захОди", коли репетирували все - і по два рази, то були вони впереміш.
В цей же вихідний понеділок обидва прогони були повноцінними - це були якісь аналоги вистав, в нульовому наближенні.
Саме нульовому.
Але порядок був правильний - спочатку увертюра від Гьоте - "Фауст", далі А.С. Пушкін і його "Маленькіє трагедіі" (почерзі "Скупой рицарь", "Моцарт і Сальєрі", "Камєнний гость" і "Пір ва время чуми").

Що я можу сказати про те, що бачив?
Мало що з того, що відбувалося на сцені, можна показувати глядачу.
Я не говорю про рівень майстерності-ремесла, "висоту" гри і цілісність окремих сцен.
На мою скромну думку не вистачало того, що я особисто ціную вище ремесла - осмисленності.
Ті, хто перебували на сцені, не завжди розуміли що і чому вони це "що" роблять.
І діяли так як вони завчили на репетиціях. (Хто сказав "роботи"?)
Я не хочу детально розглядати кожен з епізодів, оскільки сидячи в залі я так і не зміг зрозуміти про що саме була вистава.

Порадували слова Васіліча про "чотири трагедії і одну комедію". (Поки що смішить "Камєнний гость").

А ще після закінчення першого прогону я згадав слова про те, що критик - це письменник-невдаха, і трохи злякався...
Невже Фауст тільки й може, що ходити і з розумним виглядом тикати пальцем в сумнівні і гнилі місця?
Пошук затягнувся, сумніви вилізли на сцену і тепер не дають не тільки спати, а й ходити і говорити...

Другий прогон був краще - розігрілися трохи в холодному залі.
І якщо під час першого завершальні епізоди виглядали на голову краще перших, то по другому разу перші трохи підігрілися і підтягнулися. А другі вперед не пішли - чекали на перших?

Фауст ожив. (Це була певною мірою імпровізація). Не знаю як це виглядало із залу, але я витратив свій денний емоційний багаж за ці 10-20 хвилин...

Що потрапило в гостре око
Таки "Моцарт і Сальєрі" вєсьма і вєсьма!
Вишукуюче і прагнуче досконалості око критика знаходило дрібні придирки ("пальцуватість" Моцарта, емоційну замороженність Сальєрі...), але таки да - Славік Пшенов чи таки Сальєрі і Олексій Мельничук таки Моцарт. Награнна комбінація. Але і кроки вперед. Дивитися на них було цікаво. Талант завжди цікавий.

Загалом - працювати ще і працювати... Всім!