Оскільки вищий режисерський склад відбув продовжувати свої хитрі курси, а творчий процес не міг стояти на місці, на капітанський мостик піднявся Юра Назарок.
В цей вечір разом з ним у залі "відпочивали" спочатку (трошки) "Скупий рицарь" - звичайно, не весь, а там, де немає ветеранів -, і "Камєнний гость".
Не знаю як відбулася репетиція "Скупого ..." - я шукав Сан Санича, щоб урочисто передати йому косу (обмін вдався, в понеділок він пустить нас до схронів Батьківщини) - і бачив лише кінцівку (доречі, перший раз побачив Жида - прикольно, згадалися старі часи...).
А от репетиція "Камєнного ..." була прикольна.
Спочатку Дон Гуан зривав бурю аплодисментів в залі і початок репетиції своїми виходами.
Потім теж було весело - не зважаючи на холодний зал.
Мені здалося, що спочатку всі учасники трохи іронічно дивилися на Юру в залі - мовляв, що ти нам можеш такого сказати. Але потім, коли стало видно, що Юра, з його великим досвідом гри героїв-коханців може багато чого нового сказати Дон Гуану... Що він може керувати процесом, по декілька разів повторюючи одні і ті ж куски сцени - не відходячи від каси...
Тоді Дон Гуан став схожий на живу людину.
А ще епізод став більш живим, комічним, я би навіть сказав, - але такий текст у Асапушкіна!
Напевно, процес Юрі таки сподобався, бо в понеділок вони його продовжать...