Ні, в цю неділю були не тільки танці.
Були вірші, пісні, етюдні сценки і безперервний "крокодил".
Невідомо як встигли крім веселощів розправитися із декораціями від минулої вистави.
Був звичайний загальний збір. Щоправда, його ніби-то, за легендою, приурочили святу 8ому березня. Напевно тому прийшло стільки дівчат і так небагато хлопців. Чи це період такий? Якби я слухав промову Ігоря Крикуна про роль жіночої статі у житті театра, я б зрозумів більше в цьому питанні. Але я думав як показати фразу "Ах уж еті сексуальниє каблучкі!"...
Коли я їхав на цей збір, я не загадував чи буде багато людей.
Це питання мене не хвилювало.
У моїй голові скромного завхоза нічого не крутилося - навіть думок про декорації. Я був просто сонний. Коли приїхав, взагалі про якийсь там "збір" не думав. Мені би все поломати і акуратно сховати...
Але те, що потихеньку розкрутилося, мене швидко розбудило.
Ні, під час збору, не було якихось "суперзнахідок". Були гарні, класні номери, які важко побачити на фізматівських концертах.
Просто театрали довели, що вони вміють веселити не тільки публіку в залі, а й самих себе. При чому без особливих напрягів.
Хтось був більш активний, хтось менш.
Хтось робив закази на когось.
Когось частіше заказували.
Але думається мені, що всі грілися біля багаття хорошого настрою, і ділилися теплом один з одним.
Звичайно, не будь в залі Крикуна, Васіліча і Назарка, все б було не настільки феєрично.
Саме вони були "цвяхами" програми. Вони тягнули за собою всіх до хорошого настрою.
А ще мені подумалося про дивну доброзичливу атмосферу, в яку мене тягне кожного вечора. Минулі тижні з репетиціями кожного дня мене не напрягали. Я так відпочивав, розслаблявся.
Саме на основі цієї атмосфери декілька годин (без підготовки! без довгих репетицій) відбувався цей концерт для своїх.