Цього вечора був звичайний прогон, але з глядачами.
І якими глядачами - середній рівень культури прямував до дельта-функції!
В останньому ряді сиділи Васіліч і Крикун. А ще ближче до сцени - поруч Біллі - сидів Роман Савченко, який буде майстром по світлу в майбутній виставі. Але в цей вечір він був глядачем (ніколи не бачив саму виставу), який, доречі, реагував, найжвавіше з всієї небагаточисельної публіки того вечора. Крикун ледь посміхався (на фразу Тохи - тобто Лізи - "Ах, зачем я нє вишла замуж за Ігоря!", він посміхався трохи більше), Васіліч спокійно спостерігав те, що відбувається на сцені. Атци, панімаєш. Саксаули (чи аксакали?). А Рома навіть пару раз засміявся.
Сам прогон знову не відрізнявся чимсь аж надто визначальним.
Є над чим, і є трошки часу, щоб працювати.