Саме цей вечір можна назвати початком сезону.
І не подумайте, що я ніби вважаю сценічні рухи не потрібними, що думаю, що сезон починається тільки після проб, коли починаютсья справжні репетиції...
Просто цей сезон здавався якимсь неправильним - на першій репетиції\зборі ніхто не віджимався.
Сергія Володимировича Сивоконя з нами не було, а інші видно несвідомо трималися, не ризикували власним здоров.ям - для гарного почуття гумору в погано освітленому залі малого художнього театра треба бути загартованим.
І - ось, нарешті.
Без Сергія Володимировича сезон би напевно не розпочався.
Тепер я спокійний.

В цей вечір була визначна подія - П Р О Б И !!!
Засоби масової дезінформації в моїй нескромній особі на деякий час забули про регулярність творчого процесу, і сумнівалися про те чи буде щось взагалі того вечора, але, як і минулого разу з першим збором сезону, чуйка не підвела.
При чому це були прогресивні проби - претенденти на ролі не тільки читали, але й показували заздалегідь підготовлені сценки. Не всім ці сценки допомогли, але були унікуми, які, не зважаючи на відсутність текстів в розтиражованих давніх українських репринтах для героїв їх (фактично) етюдів, отримали роль одразу ж на сцені, під час перевірки домашнього завдання.
Порівнюючи всіх тих, кого я бачив під час сценічних рухів, і тих, хто отримав ролі, в мене склалося враження, що ці рухи були таки перевіркою. Не всі змогли доходити до проб. З іншого боку, нема гарантії, що вони не отримають ролей, коли з.являться на репетиціях.
На жаль, мені важко згадати список всіх, хто отримав ролі.
Їх багато, і список буде не повний - в рукаві режисерів є декілька визначних тузів, які вони можуть з часом кинути в котел - як приправу, як козир і як "контрольний" постріл для публіки.
Або ці тузи самі можуть вискочити із рукава у вдалий момент і зіграти самі свою партію...