Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача

середа, 7 вересня 2005 р.

Азм єсьмь.
Панєслася.
Перша зустріч Великого Німого зі своїми адептами відбулася як завжди - із вірою в існування напередначертаної долі.
Як казав Брєжнєв перед своїм 60-річним ювілеєм (за словами Хазанова, хоча це ще той - збреше не кліпнувши оком...) - "ну, ми специально пріглашать нікаво не будєм".

Судячи із того, що хтось прийшов, зв.язок ОБС (одна баба сказала) спрацював.
А вважати, що всі взнали про збір із сторінки в інтернеті...
Ви в це вірите? Я - ні.
Ну, припустимо, засоби массової інформації взнали. Але ж не у всіх є такий нюх на новини, щоб за день до події зайти на офіційну дошку об.яв.
Але це все фізика.

Справжня лірика була в традиційному форматі таких перших зборів - у вигляді спогадів людини-театра, яка знайома із всією історією маленького самонадіяльного театру із більш ніж 20-річною історією.
І ви знаєте, це не набридає.
Хоч і з більшістю історій постійні учасники процесу знайомі.

Взагалі кажучи, при потребі, таку зустріч можна було би скоротити і до 10-20 хвилин, коли Великий Німий говорить про свої плани на сезон.
Але чи будуть раді від цього всі хто прийшов? Звичайно, ні.

Отже, корисна інформація зводиться до наступних фактів:

В кінці вересня планується провести чергову інкарнацію конкурса "Алло, ми ісчєм таланти!" тепер вже під гаслом "а тепер хто захоче може вийти на сцену і зробити те, чого хотілося, але ніяк не випадАло".
Як покажуть наступні події, проведення такого збору виявляється залежить від кількості оформлених заявок на участь. Бюрократія нарешті прийшла і в незалежну самодіяльність.

Великий Німий вирішив показатися у світі. Хоч і не зразу весь, а у темряві підвалу. Десь в середині-кінці жовтня малий неакадемічний театр з.явиться серед учасників незвичного підпільного дійства на території відродженої Києво-Могилянської академії. Дійство, на скільки я зміг зрозуміти зі слів керманича процесу, буде різноплановим - там відмітяться не тільки непрофесійні групи, які будуть називати себе театрами (хоча який театр без вєшалкі, яким він, як усі знають, починається?), а й виставки картин і ще щось.
Підвал для маленького держпрозрахункового відкриють на годинку, і всі російські слова на території флагмана українськості заборонені. На англосаксонську вони ще згодні погодитися, а от ... ні-ні.
Але засоби масової інформації все ця оточуюча дрібнота не цікавить. Основне, що емігрант нарешті побачить світ, а світ - емігранта.

І ще було оголошено про традиційну виставу на кінець грудня. Поки що проект дуже секретний, і відомо тільки, що це буде комедія.

Немає коментарів: