Взагалі кажучи, я таки відбився від рук...
Замість того, щоб ходити на кожну репетицію, я ходжу тільки на свої (і деколи в понеділок).
Справа в тому, що я підсів на бально-спортивні танці.
Я хвилююсь у вальсі, млію у румбі, ненавиджу чачача і джайв, мене дивують квік-фокстрот, мамба, танго...
Не ті танці, що по неділям - чомусь мені там незатишно...
Коли я задумуюсь над цим питанням, я згадую нашу викладачку філософії (до речі, вона була тоді завкафедрою кафедри філософії...), лекції якої були для мене тихим жахом - ніякої систематичності, просто балачки по темі і навколо. Серед говорільні втрачалася націленність. Чимось ситуація навколо цих танців мені нагадує ті лекції з філософії. Чи це я занадто напрягаюся? Але це так, примовка.
Але ж не напрягаюся я на заняттях танцями на Дарниці. Мені на них весело. Завдяки вигідним економічно стимулюючим умовам я можу відвідувати цей зал 4 рази в тиждень - у вівторок і четвер більш підготовлена група, і я там в основному відірваний від загального процесу, але користь від приходів і задоволення від участі я отримую; і в середу і п.ятницю група починаючих, і їх там багатенько - аж трохи тісно.
Я колись помітив, що атмосфера цих танців дуже нагадує театральну. Можливо, через те, що люди приходять невипадкові. Всі займаються тим, чого хочуть. Коли я прийшов, я відносився до процесу дуже прагматично. Це було прокачування потрібних навиків.
Зараз мені там приємно.
І, чесно кажучи, мені цікавіше (і корисніше для мого меланхолійного темпераменту) з.їздити на Дарницю, ніж у фізмат (і займатися декораціями).
Умовно каюся.
З іншого боку, не скажи Васіліч, що в мене є шанс протанцювати танго на сцені в наступній виставі, я б ніколи... Або дуже не скоро...
Я навіть трохи радий, що мені не треба показувати те, чого я набрався за місяць на сцені. На заняттях по неділям я розумію _наскільки_ мені нічого показати... І ще я трохи розумію наскільки це колосальна праця красиво і правильно протанцювати. А задоволення від танцю я отримую практично завжди під час відвудувань дарницького клубу.

Питається, до чого тут "Театр без декорацій"?
А! Да! Ледь не забув. В цей понеділок я традиційно не бачив репетицій "Камєнного гостя" і "Моцарта і Сальєрі".
Про комсомольського Дон Жуана я вже писав.
Про "Моцарта і Сальєрі" ходять чутки, що там зійшлися на одній сцені такі таланти, що дивно як їх тримають прості дошки сцени і сама земля-матінка. При чому, що не відомо хто з них кому дав фору - молодий Славік Пшенов, у якого це друга роль в театрі, чи Олексій Мельничук, за спиною якого не один сезон...
Але я цього не бачив - в цей вечір відпочивав...