Васіліч вагався, чи приходити йому на цей останній концерт ювілею.
І добре, що прийшов. Десь за півгодини до початку концерта остаточно стало зрозуміло, що Саша (наш герой, той, що насправді ЮРА з "Лестничная клетка") не прийде, що в нього таки температура близько 39 градусів (доречі, ніяких дзвінків не було).
Крім того, десь затримувався Костя (який мав кличку Тібальд). І якщо відсутність Саші переграли перекинувши з однієї команди (італійців, Тібальд) в іншу (англійців, Ромео) Славіка (який насправді П'ЄРО), то із відсутністю Кості вихід театралів на сцену ставав сумнівним. Тарас побіг за ним в гуртожиток. Костя з ним розминувся, прийшовши хвилин за 10 до початку. Все більш-меньш устаканилося. Без Васіліча (Крикуна теж не було) було б важче.
Близько п'ятої години дня за Київським часом концерт розпочався.
У мене з'явилася думка, що не всі захотіли побачити вживаний (беушний) концерт - фізмату прийшло небагато. Але це був не найгірший зал. В міру дикий, в міру інтелегентний. На Сердючку сміялися, але не заходилися - Васіліч каже, що на першому концерті просто було багато людей, які знали "нашу" Сердючку особисто.
І от наші. Що Вам сказати - на мою думку цей останній зал був найближчий до того, щоб зрозуміти повною мірою чому саме Джульєтта розмовляла не по-англійськи, як Ромео. Ромео в цей останній раз видав найкращий вихід. Навіть мене, який бачив сценку у всіх (і неприглядних також) виглядах, пройняло. Ось чого не вистачало! Джульєтта, звичайно, супер, але без відповідного Ромео загальне враження змазується. Ромео можна було зіграти краще, у другому монолозі і наступних фразах він повернувся до свого звичайного стану (вигляду?). І ось - крик Джульєтти, "Бастардо!" і бійка. Що сказати, це був кращий раз із всіх. На сцені з'явилося найголовніше - запал. Навіть я вірив, що пацани хочуть один одного повбивати. Декілька разів здавалося, що так і буде. Та що я - постановник бійки Крикун встиг прийти в зал, побачив її, і його теж вразило. А Васіліч сказав просто - "подонки!". Чекати до останнього разу, щоб зіграти так, як треба! Можливо їм не вистачало майстерності, але було головне - драйв. Що цікаво, в такому складі бійку не проганяли - а "на коліні" склали партію Славіка і Сан Санича. Вийшло краще! Може, там заважав той Саша? Або пацани не переживали як виходити на сцену - стільки було ускладнюючих обставин навколо сценки?
Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача
субота, 15 листопада 2003 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар