Недільна репетиція "Чума на оба ваши дома"
Згідно таємного пакту, який Великий Демократ колись (за легендами) уклав, можливо, сам із собою, на одну постановку можна витрачати лише одні чари "репетиція на весь день".
Зазвичай дія цих чар дуже позитивна, чари накладаютсья лише в останню неділю перед виставою, і вплив починається ще задовго до цієї неделі.
Тільки подумаєш, що будуть декільки повних прогонів (я давно не пам.ятаю трьох прогонів, другий за звичай закінчується коли вже темно), послухаєш режисера, що неділя у всіх "втрачена", і починаєш губитися у здогадах який ти будеш недільного вечора.
Справедливості заради зазначу, що такі потужні чари вимотують більше всіх самого "чарівника".
Із розрізнених зазвичай до неділі сцен він "збирає" виставу, щось додає, щось викидує, торгується сам із собою, і загалом живе найактивнішим серед усіх учасників події життям.
Цієї неділі дійшла черга до "Чума на оба ваши дома".
Як на мене, саме в цей день відбулася, склалася вистава.
Справа в тому, що повна постановка авторського тексту займає очевидно більше трьох годин. А оскільки ідеологічно ТБД працює без антрактів і буфетних розпродажів чебуреків і пива в холлі, то режисери зазвичай шкодують психіку і сідловища глядачів, і намагаютя обмежитися двома, максимум епохальними трьома годинами.
"Чума ..." була прореперирувана по тексту більше ніж три години.
Після довгого (із збиваннями) першого прогону, це стало практично ясно.
Другий, із меншими паузами, тільки підтвердив очевидний факт.
І ввечорі було прийнято рішення про викидання більшості сцен восьмої картини, ще по дрібниць по ходу п.єси, ну, і фінал обрізали.
Відповідно, випадкові глядачі (я не пам.ятаю щоб було їх багато) в цей день бачили найповніший варіант постановки.
Такі зазвичай намагаються випускати окремим тиражем, із написом "режисерська версія".
Чесно кажучи, там було на що глянути.
Взяти хоча б Діму Бігуняка, який вклав у свої нечасті виходи на сцену багато сил, бажання, і створив яскраву роль. Жаль, але його герой (негоциант Джорджі з Неаполя) не надто важливий для сюжету... Його можна було різати.
Ще трохи постраждав монах Лоренцо, і я, можливо, вперше позитивно подумав про те, що я не отримав цю роль. В межах, які залишилися для монаха, роль виглядала трохи не так, як уявляв собі її я. І якби знав, що будуть такі "правки", можливо, і свідомо відмовився б неї. Тепер я думав, що мені повезло.
Ну, Герцога порізали трохи, викинули саме сцену його розмови із Джорджі, там було декілька солодких фраз про те, що у Розаліни третій тиждень "постільний режим", і що "рогоносці у Вероні не приживаються", але на фоні того, що відбувалося навколо (перш за все Джорджі, і викинута смачна, пророблена, із використанням маніпулятивних НЛП-технік, із глибоким підтекстом, лірична сцена синйора Монтеккі і синйори Капулетті), суму за втратою частини себе я не віжчував.
Занадто вже інших було шкода.