В цей вечір мені в голову прийшла думка про існування в містах спеціального виду розваг - безкоштовних.
Ні, це не сидіння на лавочці і спостереження як машини потроху вихлюпують брудну воду з калюжі на невдах-пішоходів.
Хоча...
Але в той вечір я думав про інші розваги - показові виступи різних там танцюристів, театралів... Думаю, і співаки, а також спортивні матчі, покази кіно, дискотеки, теж десь є.
Треба просто захотіти їх всіх знайти.
Приводом до таких думок був конкурс в клубі танців для любителів "Гранд-Па", який в різні моменти відвідували Ігор Крикун, Артур Лоншаков, навіть - я (а також деякі наші знайомі...). Але далі всіх пішов, звичайно, Юра Назарок.
Він виступав на цьому конкурсі.
Учасників було не багато.
Але вони танцювали, і це не коштувало глядачам більше зусиль витрачених на аплодисменти!
Звичайно, потрапивши якісь гроші, можна сходити на професійно зроблені видовища - концерти, де для вас станцюють люди, які почали займатися танцем з малих літ, заспівають люди, які заробляють своїм горлом гроші і яких записують на фізичні носії, а потім їх записи продають в магазинах...
Здавалося би - що можуть протиставити люди-любителі?
А таки можуть!
Щире задоволення від занять улюбленою справою деколи перекриває професіоналізм.
З іншого боку хто куди ходить - хтось бути присутнім на виході відомих людей в світ, а хто - побачити, почути і доторкнутися до краси...

На конкурсі були декілька пар з танцювального клубу при Києво-Могилянській академії, вік яких менший за середній вік відвідувачів спеціального такого танцювального клубу "Гранд-Па".
І в латино-американській програмі перемогла пара, де танцював Віталій Крекотін.
В "Театрі без Декорацій" його запам.ятали як виконавця феєричної ролі "поцелуй мєня у ...".
Було трохи несподівано його побачити.
Київ-таки велике село...