І ось я знову потрапив на репетицію в "театрі без декорацій".
Не те, щоб театральне життя там завмерло до цього часу - на попередньому тижні репетиції проводив Ігор Крикун. Працювали над сценкою "У попа била сабака".
Але мене на цих репетиціях не було.

Цей вечір розпочався весело.
Спочатку прийшла Полянська, і розповіла (мені - за відсутності Васіліча) про дивний "канхфлікт" театра з керівництвом фізмату - через незаявлених фізматівців, які залишаються, щоб прийняти участь в концерті для турніра юних математиків (решта фізматівців їдуть по домам раніше).
Потім те ж, але коротше (все-таки вояка у відставці) передав "гонець" від директора Сан Санич.
Нетривалий телефонний дзвінок Васіліча директору фізмата все владнав.

Із складу "У папа била сабака" була лише половина - Славік Пшенов, Марина і Юра (той, що був слугою Іваном з "Скупого рицаря" у "Маленьких трагедіях" АСа Пушкіна).
Їм вистачало над чим працювати, час не був згаяний даремно.

Потім почали репетицію невеличкої п.єски Семюеля Беккета з дивною назвою (яку я не запам.ятав) і не менш дивним змістом.
На сцену вийшли Таня Ковтуненко, Яна Молода(я?) і Олена Цегельник.
Героями п.єси є три жінки, які говорять доволі абсурдними текстами.
Тримаючи в руках книгу, я помітив ремарки автора не тільки про те, що повинно було б відбуватися на сцені (герої повинні були б мінятися кріслами, на яких вони сидять; прожектори повинні освітлювати ці крісла в певному порядку), а й костюми героїв...
Але марно чекати від Васіліча чіткого повтору п.єси.
Все буде зовсім не так.
Перед глядачами будуть три різнохарактерні ляльки.