Все проходить, все минається. А деякі речі проходять, ще толком і не відійшовши від початку. Скажемо "Бай-бай!" сценці під назвою "Любов". Її не буде. За минулий тиждень Тарас не зявився і не вийшов на звязок. "І нас асталось толька троє. Но жизнь - дуель, чего же мі хатєлі!".

Чесно кажучи, я думав, що капут буде для "Анданте". Але "Анданте" живе якимось дивним чином - хоча життя там ключом не бє. Сумно доволі на нього дивитися. Навіть під пивом.

А от де життя бє - так це у "Квартира Коломбины". З іншого боку, чого ж ще чекати від пєси, де на сцені одразу Арлекін, Коломбіна і Пєро, та ще й такі заводні - навіть Пєро (чи особливо - Пєро, не знаю, як буде правильніше). Просто любо глянути.

У декораторів не буває класних днів. Вони просто приходять і роблять. В цей вечір я і Артур Лоншаков (нарешті) під веселий політичний акомпонемент релігійно-політичних лекцій Сан Санича зробили одну грань куба, витративши на це близько години.