Таке враження, що постійний холод (але поки-що, слава богу, не мороз) на вулиці поступово попадає в наш маленький зал.
В цей вечір в залі було ледь-ледь тепло. "Лопатили" "Лестничную клетку". Пієса, яку, напевно, колбасило найбільше - замінили половину акторського складу. (Необхідні пояснення: дійових осіб троє - ГАЛЯ, ЮРА і СЛАВІК. Галя залишилася на місці. Юрою став той, хто мав бути Славіком. А Славіком став Мага. Разом - півтора чоловіка. Тобто - половина.)
Нічого так. Робочий процес. Все як завжди. Дайте нам ще пару тижнів зверху - і все буде ок.
З усіх пієс жодна не дійшла до кінця. З "Анданте" взагалі повний добрий вечір. Якщо навколо них - нормальний робочий процес, за яким приємно спостерігати, то в "Анданте" - борюкання нанайських хлопчиків - з відкатами, забуванням мізансцен... (Підозрюю, це тому, що багато жіночого контингенту на сцені одночасно, і Юра зявляється там епізодично...) А ще ні в четвер, ні в пятницю Аля не може прийти на репетицію - в неї справи. Такими темпами в нас не буде "Анданте". Жаль, пієса гарна...
Стаю лахмітником. Якщо раніше мені були байдужими всі ці тряпки, плаття, костюми, то тепер мене злить, коли наші театральні костюми не віддають напряму, а кидають в якійсь лівій підсобці, до якої в нас нема доступу. І тільки через рудого Сан Санича можна доволі випадково до них добратися. Нєєєє, ну нормально, га?
З декораторів був тільки лінивий я, який сидів весь час у залі...
Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача
середа, 3 грудня 2003 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар