Життя самодіяльного театру "Театр Без Декорацій" очима нестороннього спостерігача

середа, 17 грудня 2003 р.

Я прийшов у зал о 18-15 - буквально через декілька секунд, як туди зайшли Осіпов і Воронов. На цей день було заплановано закінчення роботи над декораціями - покраска вапном. Вапном займався Осіпов, а я таки довязав за допомогою Воронова "призму", яка була колись "кубом". Ми трохи затягнули з декораціями, але не це відтягнуло початок прогону. Якось так вийшло, що у всіх акторів знайшлися якісь справи... і всі вони позапізнювалися. В результаті ми закінчили з декораціями практично повністю - навіть призму повісили.
І ще прогон затягнувся за десять годин вечора.
Прогон вийшов якийсь трохи дивний. Навіть "Квартира Коломбіни", яка викликала сміх і радість не тільки у випадкових глядачів, а й у тих, хто вже її бачив, була трохи не така. А що говорити про інші пієси... Васіліч і Крикун повставляли чортів практично всім. З іншого боку, це останній раз, коли вони можуть хоч щось сказати акторам, і актори, можливо, щось почують. Далі будуть глядачі, які "розбалують" акторів, і вони будуть мало звертати увагу на слова режисера.
Я не дуже прислухався - поки режисери говорили з акторами, Осіпов, Воронов, Чендеков і я знімали і ховали декорації.
Під час вистави я фотографував, а за прожекторами сиділи Стас і Антон (ГРЮНДЕР і РОККО).

Немає коментарів: