Якщо говорити про "Невіновного" як про ідеальний творчий проект (у якому всі цікаві мені - а значить чоловічі - ролі зіграв би я сам, ну такий собі фільм), то я бачу його, звичайно, іншим, ніж той, що побачили глядачі у день вистави.

Звичайно, це не означає, що у актуальній постановці хтось зіграв погано чи був не на своєму місці. Просто я - за визначення, і під "магічним" ідеалізованим поглядом "всі чоловічі ролі які я хочу - мої", відіграв би, звичайно, краще.

По-перше, у ролі головної дійової особи - пана Ердмана, я би захотів питання про обєктивну вину пана Ердмана залишити відкритим для глядачів. І це не зважаючи на цінну просвітляюче питання мого Великого Друга про те, як я це собі уявляю самого себе із добрим сміхом завершаючим виставу. Ну, от хочеться мені, щоб глядачі подумали, і вирішили для себе самі. Не тому, що такий фільм вони б іще раз передивилися, а тому що останнім часом мені смакує така багатогранність, багатозначність.

Мені видається, що у п.єсі немає прямих вказівок чи винний насправді пан Ердман. Все залежить від постановника і акторів. Що ж, вони свій вибір показали. "Бідний" пан Ердман винний.

По-друге, якби мені запропонували вільно обирати будь-яку роль у цій постановці, то не подумавши, я б звичайно, обрав стати паном Ердманом. А подумавши - його "другом" Юліусом Юліусом. Саме у цій ролі відкривалися іще більші горизонти для засмучування глядачів безглуздими питаннями. Починаючи від головних питань (з моєї точки зору) для цього персонажа: чи вважає Юліус Юліус (так-так, це ім.я і прізвище) винним у злочині пана Ердмана? чи є Юліус Юліус справжнім другом пану Ердману (і що він під цією дружбою розуміє, хоча це вже питання за рамками п.єси)?

Якщо вищевказаним чином ставити завдання, то виконавець цієї ролі із цією задачею не справився. Не факт, що справився б і я, але я маю на увазі ідеальну постановку, "сферичний голомозий оборзеватель у вакуумі", тому мрія і ідеал про такий сценічний образ все ж є.

По-третє, старий дивакуватий Кротт, який працює у саду, і знає хазяїна дуже давно, був би у моєму виконанні іще більше дивакуватим, зхибленим на голову, і не таким моложавим у рухах.

По-четверте, Петтерніг був би ще більше підлим, слизьким і дійсно отримав би задоволення від усього того багна, у яке вляпався пан Ердман.

По-п.яте, суддя Штарк був би більше впевненим у собі. І самозакоханим настільки, що постійно думав би про те, який момент слави він переживає: він мурує своє велике і золоте майбутнє, птах-Ердман уже йде у майстерно розставлені сітки, і залишається лише насолодитися усім цим процесом... А насолодитися - це не поспішати, грати у свою дотепну гру, і дати решті навколишнього народу все це зрозуміти...

А по-шосте, єдиним актором-не собою (окрім жіночих персонажів, звичайно), якого б я залишив у такій своїй постановці, був би Брудершафтер (Коля Перестюк) із актуальної постановки, який відкрив мені очі на деякі сторони свого персонажа, і доволі не тільки повеселив, а й порадував.