А в цей день показували концерт, який присвятили цього разу посвяченню в ліцеїсти.
Хоча як цей концерт не називали...
І для турніру юних математиків.
Але ми ж з вами знаємо, що найповніша версія була представлена увазі при святкуванні 20-річчя "театру без декорацій" на Русі.
Цього разу не було танців і ще деяких суто театральних номерів.
Зате глядачів прийшло найбільше з усіх трьох показів.
І якщо порівнювати (тьху-тьху-тьху через плече, хоча я не особливо вірю в прикмети) відношення залу до того, що відбувається на сцені з року в рік покращується.
Цей зал був теж досиить доброзичливий.
Він, звичайно дуже радів, коли спочатку Таню Ковтуненко, а потім Олену Цегельник і Яну Молоду виносили на сцену. В цьому питанні я згоджуюся з нашим Великим Демократом - (перефразовуючи) юнацька гіперсексуальність грає тут основну роль.
Але, здається, людям в залі було цікаво дивитися на те, що їм показували.
Були у публіки і свої зірки.
Без сумніву, номер один - Вітя Порало.
Навіть якби він нічого не говорив, а просто виходив на сцену - залу напевно так само би розривало дах.
Отримав свою частинку тієї ковдри, яку тягав на себе Великий Майстер Микола Шикула, і я.
Давно люди так жваво не реагували на "Айболіт і Варабей" (можливо через те, що його давненько не показували).

А ще цей вечір, який тривав не більше години, був своєрідною рекламою театра - такий був конферанс Васіліча.

А завершилося все тим, що в кінці кінців зламалася завіса, яку знову ремонтували випускники фізичних факультетів КНУ імені Т. Шевченко.