Нарешті в мене дійшли руки глянути на конкурентний ресурс - книгу гостей.
Там я знайшов напівманіфест Олександра Осипова.
Можна сказати, це ідейно оформлені і висловлені тези гуртка імені Бориса Краснова, (він останнім часом виготовляє декорації для вистав "Театру Без Декорацій"), які самосформувалися в робочому процесі.
Перейменування нічого особливого не змінить, на мою думку.

Особисто мені найбільше сподобалася теза четверта - із страшним для мене епіграфом "у них своя свадьба, у нас своя".
Проситься додаток, уточнення.
Саша пише, що "декорації часто створюються не завдяки геніальності вибору драматичного твору, а й не зважаючи на".

Не можна сказати, що декорації заважають.
Вони бентежать глядачів, які напрягаються питаннями "навіщо?" і "чому?".
Яскравим прикладом можуть бути шарики з останньої вистави "Маленькі трагедії".

Мені здається, слова будуть зайвими у відповіді на питання "що це у вас і чому воно висіло?".