Вівторок, середа, четвер.
Три дні.
Три серії фільма "Маленьких трагедій" від 1989 року. (Оновлено: 1980 року. Виявляється, це остання роль Володимира Семеновича Висоцького в кіно... Дякую постійному читачу за уважне читання.)
Набір акторів такий, що мало не всі десь мелькали на екранах телевізорів (див. попередній список).
Намішано купу трагедій - не тільки "маленьких". Я всього не пам.ятаю навіть.
Але!
Але...
Особливої радості я не отримав.
В мене виникло враження, що імениті актори часом грали гірше, ніж актори постановки любительского (?) театру на півдні Києва... Наш Моцарт точно був краще!
Перед одним тільки Іннокентієм Смоктуновським я готовий зняти шапку.
Він був Старим бароном і Сальєрі.
І це були такі персонажі!
Живі - не зважаючи на те, що кожен із своїм вивихом.
Доречі - "наш" Моцарт у повний зріст влився б у фільм.
А Моцарта у фільмі і я б завалив. Я не вірю щоб така простувата безвільна людина могла самостійно щось зробити - і тим більше написати геніальну музику, тим більше таку, як "Реквієм".
А решта... Нічого надто особливого - як на мене. Непоганий Прєдсєдатєль. Сергій Юрський, бендер наш золотий, ніякенький. Висоцький незрозумілий.
З іншого боку, в тій мішанині, що наліпив режисер...
Я всі три серії сидів і думав - про що фільм. Про що труть Фауст і Мефістотель на початку фільму (виявляється, АС Пушкін теж перекладав Гьоте), чому деякі актори дублються в епізодах?
У Васіліча об.єднуючою темою (як на мене) була тема спокуси (я вже писав).
А на рахунок фільму в мене з.явилася лише одна напівтвереза думка.
Можливо, автор сценарію хотів знайти в оточенні геніального російського поета прототипи персонажів, про які той писав? Ніби автор писав про все те, що навколо.
Можна прослідити персонажа-поета (який може уособлювати собою Пушкіна) і його оточення, яке ніби "підкидало" теми творів.
Перш за все, це дуже невдячна праця.
Можна легко помилитися.
І особисто мені не подобається такий підхід.
Ось беремо в руки книгу. Чи цікавить читача, про що думав автор, коли писав? Цікавить, але вже після прочитання.
Коли йде процес читання, на такі речі мало хто відволікається. Але хай з тим.
В цьому фільмі те, що, як мені здавалося, він хотів вигадати, здається мені, не вийшло. Через малозрозумілу гру більшості акторів.
Хоча - чого чекати від фільма, у якого епіграфом була фраза "150-лєтію болдінской осєні пасвящяєцца"?

Не зрозумійте мене в ключі "в них всьо погано, в нас все гарно".
Просто мені не сподобалося те, що вони зробили з "Маленькими трагедіями".
Нічого особливого цікавого в них не було. Класний Смокутновський, Прєдсєдатель, на Донну Анну можна дивитися.
Але сам фільм в цілому...
Додивлявся я вже із почуття обов.язку.