Балачки (можна сказати) закінчилися.
Все почалося.
Відбувся перший збір охочих та бажаючих, а також всіх-всіх-всіх.
Правда, таких виявилося небагато, - навіть не вистачить, щоб роздати ролі для вистави.
Це не були проби - так, пристрілка, оголошення планів.
Отже, все-таки, "Маленькі трагедії" О.С. Пушкіна.
А вступом до них буде уривок з "Фауста" Гьоте. Мефістотель вже є - це Таня Ковтуненко (Хіжина).
Перша роль вже віддана, а решту (купа) ролей буде роздана аж-аж-аж десь в середині лютого - коли приїдуть з канікулів студенти-студентки, і закінчиться тривалий процес етюдів і сценічних рухів.
Саме під час цього процесу режисер оцінить можливості і бажання майбутніх учасників творчого руху.
І не даром він згадував репетиції "Голого короля", коли ролі були роздані (по слухам) під час умовних репетицій-етюдів.
По ідеї, цей процес повинен був би розпочатися вже в цей вечір, але не всі були готові до такого повороту - і Васіліч пошкодував їх костюми і білі сорочки...

(Далі - репортаж наших пролазливих папарацци. Плівка, відзнята прихованим фотоапаратом, на жаль, засвітилася. Але і без фотографій у нас є достовірна інформація про те, як провели свій вечір представники київської богеми - театрали "Театру без декорацій".)
Це тільки звичайні люди можуть просто піти в кафе, попити пива і з.їсти смачненького під акомпонемент ненав.язливої музики.
Актору мало театральної зали. На рівному місці він може оголосити місце перебування сценою, і влаштувати на ній concherto (італ.). Тоді банальний, звичайний процес перетвориться на шоу, невелику виставу.
При чому задоволення отримали всі - включаючи доволі випадкових учасників процесу - офіціантку і барменшу кафе.
Це був естрадний номер одного актора (не дарма його минула роль - Арлекін).
Наш кореспондент відчував себе глядачем, і ледве встигав занотовувати (а ще частіше намагатися запам.ятати) те, що відбувалося за богемним столом, клянучи зіпсовані фотокамеру і диктофон.
На жаль, наш кореспондент не зміг все описати словами. Але по тому, як жваво і виразно він описував свої враження від побаченого і почутого (в основному це були смішки, биття себе по коліну і фрази "еххх!", "ну він і ..." і "во дає!"), ми впевнені, що репліки під час замовлення, обслуговування і оплати послуг місця громадського харчування достойні того, щоб потрапити в сценарій якої-небудь не самої поганої комедії.
Персонал нашої редакції наш засланець зміг порадувати хіба що оповідями про те, як Арлекін (назвемо його так, хоча всі ми знаємо хто ховається під цим псевдонімом) намагався зекономити, запропонувавши офіціантці віддати частину рахунка натурою - тобто, помити посуд; а також про те, як на жарт офіціантки про те, що їм деколи сміття нІкому винести, він одразу запропонував винести в них сміття, а за це вони б віддали йому 10 гривень - ато йому нема на чому доїхати додому.
Загалом складається враження, що ми багато втратили, не відвідавши в той вечір те кафе (на якому немає офіційної вивіски, там горить лише неонка латиною - "Cafe"). Вечір тієї компанії, в яку були головний режисер театру "Без декорацій", його права рука (режисер і помічник режисера), звукооператор театру, сам Арлекін, а також якийсь сумнівний мовчазний суб.єкт, якого можна зрідка побачити серед обслуговуючого персоналу театру (чи то декоратор, чи то робітник сцени, чи то завхоз?), без сумніву, був би не такий приємний і веселий, якби серед них не було Арлекіна. І вечір обслуговуючого персоналу кафе, скоріше всього, також.
І нам здається, що майбутня постановка театру - нагадуємо, це буде весела трагедія О.С. Пушкіна "Маленькі трагедії" - багато втратить, якщо серед акторів постановки не буде цього життєлюбного веселуна.
І ці роздуми, здається, співпадають із генеральною лінією партії.
Наші наближені до керівництва театру "Без декорацій" джерела висловили припущення про високу ймовірність того, що Арлекін отримає роль в наступній постановці, а імпровізована вистава в кафе Московського району міста Києва була спланованими пробами на роль.