Однієї із ідей постановки "Чума на оба ваши дома" є пантоміма для тих, хто раптом забув про що йдеться у "Ромео і Джульєтті" Шекспіра. Горін написав, фактично, продовження. Деяка частна героїв просто прийшли із сторінок п.єси, а деякі нові (Антоніо - так точно).
Цього вечора пройшла репетиція цієї пантоміми.
Намагалися зробити бал.
Народу було багацько.
Фактично, ставили масовку.
Після довгої перерви багатьом (принаймні, за себе впевнений) було важко поставити себе в певні рамки поведінки актора на сцені.
Але повторами з початку сцени якось із недбалістю практично справилися.

Із центар сцени виходили синйори Капулетті, до них підбігав їх слуга Самсон, отримував по голові, і знову втікав у якихось своїх справах. Із куліс виходили гості, здоровалися і говорили між собою. Серед них були також із сім.ї Монтеккі. Потім після попередження Самсона гості шуквалися у лінію вітати Герцога. До Герцога поспішали старші Капулетті і Монтеккі. Герцог виходив на центр, перемовляючись із ними.
Невеликий епізод, який не дожив до прем.єри: із Герцогом намагалася кокетувати одна із дам, її відтирав у бік синйор Монтеккі.
Фактично за мить після цього із різних сторін авансцени з.являлися Ромео (Андрій Макуха, йому не звикати, він вже грав Ромео у сценці, де говорив англійською, а Джул.єтта - італійською, а потім була потіжна бійка) і Джул.єтта (Олена Глущенко).
Всі поступово завмирали.
Ромео фактично відштовхував даму, яка кидалася до нього.
Ромео і Джульєтта зближалися.
Всі присутні поступово віддалялися.
Старші сімей забирали із собою "закоханих", і кидали в бій своїх людей (на прем.єрі була бійка три на три).
Не більше 5-10 хвилин, якщо не гальмувати.
Але на першій репетиції до кінця без помилок не доходили.

Коли планувалася постановка, мені було важко повірити, що набереться достатня кількість народу на масовку.
На цій репетиції я майже повірив, що люди знайдуться - через те, як весело і з задоволенням всі (і ветерани, і новачки) бігали по сцені.

Ще стало відомо, що Юра Назарок отримав роль Монтеккі.
Я все ще вірю, що Герцог із нього вийшов би кращий, ніж із мене.
Але якось навіть язик не повертається говорити про "обмін": монахом все одно я не став би.
Монтеккі, звичайно, шикарна роль, але я вже якось почав звикати, що я - герцог.
Особливо після того, як годинку походив у пантомімі в цій ролі.