Під час одного вечірнього одночасного перегляду восьми каналів телевізора потрапило мені в голову зерно думки про те, чим всі ці серіали і нові кінА особисто мене так дратують.
Зерно проросло, отримавши підживлення у вигляді сеансу самопримусового тривалого (одна серія) перегляду типового представника виду нових і тупих.
І я впевнився, що мене більше нервує не тупість сценаріїв, погана гра акторів, а відсутність пауз.
В театральній постановці темп розвитку п.єси і тривалість пауз дає глядачам передихнути, подумати.
Звичайно, паузу можна по-різному використовувати.
Можна чекати поки зал не зааплодує, і я знаю майстрів таких дій.
Можна змінити декорації на сцені.
Але ці всі фільмИ, де про паузи взагалі забули...
А тому всі епізоди злипаються, а коли розмістити їх на осі часу, то ще й відстань між ними різна... В результаті з.являється враження мішанини.
Кашмар.